Картина міграцій птахів на території України

Київ-Бориспіль

Сімферопіль


Львів

 1.    Значення України в системі Євро-Азійсько-Африканських міграцій

Україна посідає ключове місце в системі Афро-Євразійських міграцій птахів. Щорічно, двічі на рік — навесні й восени, мільйони птахів пролітають через її територію. Тут перетинаються багато міграційних шляхів, які зв’язують місця гніздування, розташовані на півночі і сході Європи, в арктичних зонах Азії, в Західному й Східному Сибіру, Казахстані, з районами зимівель у Центральній і Південній Європі, Середземномор’ї, Африці, на Близькому і Середньому Сході (map-1).

2.    Терміни міграційних переміщень в Україні

Міграційні переміщення птахів на території України відбуваються практично весь рік. Можна говорити тільки про нетривал
у паузу, яка припадає на червень. Але навіть у цьому місяці вже розпочинаються літні переміщення деяких видів. У зимовий період переміщення птахів не припиняються — хвилі холоду змушують зимуючих птахів відлітати на південь, південний захід і захід, натомість при потепліннях, ці птахи можуть починати переміщення в бік місць свого гніздування. Але наймасовіші міграційні переміщення птахів, небезпечні для повітряних суден цивільної авіації, припадають у період весняної міграції на березень-квітень, а в осінню міграцію — на серпень-листопад.

3.    Просторова характеристика міграцій птахів на території України
Через Україну проходять міграційні шляхи багатьох видів птахів, які летять як у широтному, так і в меридіональному напрямках. Картина міграцій у регіоні досить складна. Деякі види пролітають через Україну широким фронтом, інші концентруються вздовж екологічних русел: долини річок, ланцюги озер або водосховищ, морські узбережжя тощо (map-2, map-2a).
У широтному напрямку птахи мігрують по всій території України, але тут виділяють дві зони, де інтенсивність цих переміщень значно вища — це найбільш насичена птахами приморська зона (Азово-Чорноморське узбережжя) і Полісся, де концентрація мігрантів на порядок нижча, ніж у першій зоні, але приблизно на стільки ж вища в порівнянні з центральними областями країни.
Одним із найважливіших регіонів в Україні, де спостерігаються найбільш активні сезонні переміщення птахів, є приморський регіон, де формується Азово-Чорноморський (Приморський) міграційний шлях (map-2). Як і будь-який міграційний шлях птахів, цей також не має чітко окреслених меж. У Криму його південна межа проходить уздовж Кримських гір. За межами України, на заході, вона проходить південніше дельти Дунаю в Румунії, а на сході — південними районами Краснодарського і Ставропольського країв (умовною лінією Феодосія – Краснодар – Ставрополь). Найбільш масові міграційні переміщення проходять у прилеглих до узбережжя Чорного та Азовського морів районах, включаючи лимани, затоки, озера (в першу чергу Сиваш). Ключовими тут є зони Дніпро-Бузького лиману, Ягорлицької, Тедрівської і Каркінітської заток Чорного моря, Присивашшя. Ширина цієї зони інтенсивної міграції складає близько 100 км. А окреслити північну межу можна по умовній лінії, яка проходить через Тирасполь (Молдова) – Миколаїв – Мелітополь (Запорізька обл.) – Волноваха (Донецька обл.) – Шахти (РФ, Ростовська обл.). Тобто загальна ширина цього шляху становить майже 250 км. У приморській зоні України перетинаються два основних міграційних шляхи — Приморський (широтний) і Дніпровський (меридіональний). Тут спостерігаються масові міграції норців, чапель, гусей, качок, куликів, мартинів, лисок, журавлів, хижих птахів, горобиних. Уздовж цих міграційних шляхів переміщуються мільйони птахів між місцями гніздування, розташованими в Північній і Східній Європі, Західному Сибіру, Казахстані, і районами зимівель у Західній і Центральній Європі, Причорномор’ї, Середземномор’ї, на Близькому Сході, в Африці. Багато видів на тривалий час зупиняються в цьому районі на відпочинок і відновлення енергетичних запасів. Найбільш відомими є багатотисячні осінні концентрації сірих журавлів у районі Сиваша, куликів, гусей, качок у затоках і лиманах Чорного моря тощо. Цей район є також місцем наймасовіших в Україні зимівель водоплавних птахів.
Види, які мігрують через лісову зону України в широтних напрямках, утворюють так званий «Поліський міграційний шлях» (map-2). Цим шляхом летять птахи, що зимують у країнах Західної і Центральної Європи. Це, зокрема, відомі місця масової зимівлі водно-болотних птахів у Нідерландах, Англії, Бельгії, Данії, Франції, Німеччині тощо. Гніздяться ці птахи в Українському та Білоруському Поліссі, центральних районах Європейської території Росії, південній частині Західного Сибіру і Північного Казахстану, а також у азіатській тундрі.
Значна кількість птахів і навесні, і восени здійснює меридіональні переміщення, тобто уздовж ліній південь – північ і південний захід – північний схід. Міграції птахів, які летять у цих напрямках, досить схожі між собою — річ у тім, що майже всі мігранти на різних ділянках свого маршруту часто змінюють напрямки свого переміщення з одного на другий і навпаки. Птахи, які мігрують у цих напрямках, переміщуються між місцями гніздування, розташованими на північ і північний схід від України аж до тундри, і районами зимівлі, які охоплюють дуже широкий регіон — від Чорного моря на сході до західної частини Середземного моря і Південної Африки. Через територію України ці птахи переміщуються широким фронтом, утворюючи на окремих ділянках мікропотоки (map-2a). Але, незважаючи на широкофронтальний характер міграції, птахи, які летять у цих напрямках, утворюють ділянки, де концентрація мігрантів набагато вища, ніж на прилеглих територіях. Це, зокрема, відомий «Дніпровський міграційний шлях» (map-2). У межах Українського Полісся це ділянка долини Дніпра, яка включає і Київське водосховище, а також долину Десни. Не можна занадто спрощено сприймати міграційний шлях — начебто, якщо птах потрапляє на нього, то вже максимально довго буде летіти уздовж цього шляху. Особливо це стосується такого шляху як Дніпровський. Одні птахи проходять його від початку до кінця, інші пролітають уздовж нього від кількох кілометрів до кількох десятків і звертають убік. Деякі птахи використовують біотопи міграційних шляхів, як місця зупинки під час міграцій. Це стосується і мігрантів, які летять Поліським (широтним) шляхом. До речі, ці птахи можуть на деяких ділянках Десни, де вона тече в широтному напрямку, вливатися у потік птахів, які мігрують по долині цієї річки восени на південь і південний-захід, а навесні — навпаки. Як результат, уздовж Дніпровсько-Деснянського шляху спостерігається концентрація мігрантів приблизно в 10 разів вища, ніж на прилеглих територіях. Майже всі види птахів водно-болотного комплексу, мігруючі за напрямами північ-південь і північний схід – південний захід, більш концентровано летять уздовж долин Дніпра і Десни.
Частина птахів мігрує вздовж умовних ліній «південний схід – північний захід». Серед розглянутих напрямків сезонних переміщень птахів водно-болотного комплексу, це найменші за чисельністю переміщення птахів, але вони також мають важливе значення. За цими напрямками перелітають птахи між Скандинавським півостровом, Балтійським регіоном і Чорним морем. Ця міграція проходить широким фронтом, але на сході вона обмежена долиною Дніпра, де частина птахів, яка мігрує в цьому районі, вливається в Дніпровський шлях. Більшість птахів перетинає материкову частину України без зупинки, але в деяких місцях (зокрема, на водосховищах Дніпровського каскаду) може утворювати скупчення.

4.    Динаміка протягом доби

Сезонні міграції птахів на території України проходять у будь який час доби — і в світлу, й темну її пори. Одні види мігрують тільки в денний час доби, інші — лише вночі. Але більшість видів птахів, які потенційно небезпечні для літаків, свої міграційні переміщення можуть здійснювати в будь-який час доби. Хоча міграції птахів і проходять як удень, так і вночі, проте виділяють періоди, коли інтенсивність міграції вища. В світлу частину доби — це ранкові, полуденні і вечірні години, а в темний час — перша половина ночі.

5.    Висотна характеристика міграційних переміщень

Діапазон висот, які використовують мігруючі птахи, дуже широкий — від 1-10 м до кількох кілометрів. Відомо, що в темний час доби в цілому висоти міграційних переміщень вищі, ніж удень. Для літаконебезпечних видів найбільш звичайними висотами міграцій є 200-1200 м. Слід наголосити, що на вибір птахами висоти міграції великий вплив чинить вітер — при попутних вітрах, як правило, висота міграцій зростає, при зустрічних, навпаки — знижується. Причому, зі збільшенням швидкості зустрічного вітру, також відбувається зниження висоти міграції. Наприклад, граки, які зазвичай мігрують на висоті 500-1000 м, при сильних зустрічних вітрах (більше 10 м/сек.) можуть знижувати висоту переміщень до 30-100 м.

6.    Птахи-мігранти фауни України, які потенційно небезпечні для літаків

Фауна України нараховує більше 400 видів птахів і з них майже 90% здійснюють ті чи інші міграційні переміщення. Не всі ці види становлять небезпеку для цивільної авіації. Найбільш літаконебезпечними групами є такі: норці, гагари, баклани, пелікани, чаплі, лелеки, лебеді, гуси, качки, денні хижі птахи, журавлі, кулики, мартини, сови, граки і деякі інші.





Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того,
щоб повідомити про це адміністратора сайту avia.gov.ua