Проект

ПОВІТРЯНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Повітряний кодекс України встановлює правові основи загальної діяльності в цивільній авіації.

Державне регулювання цивільної авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, її оборони та охорони, забезпечення потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

• аварія – авіаційна подія без людських жертв, що призвела до серйозного пошкодження чи руйнування повітряного судна або серйозного тілесного ушкодження пасажирів або членів екіпажу та третіх осіб;
• авіаційна безпека – це захист цивільної авіації від актів незаконного втручання який забезпечується комплексом заходів із залученням людських і матеріальних ресурсів;
• авіаційна подія – подія, пов'язана з експлуатацією повітряного судна, яка відбувається у проміжок часу між посадкою будь-якої особи на борт повітряного судна з наміром здійснити політ, та часом, коли всі особи, що перебували на борту, залишили повітряне судно, і під час якої:

  1) будь-яка особа отримує тілесні ушкодження із смертельним наслідком або серйозні тілесні ушкодження в результаті:

  • перебування в повітряному судні або;
  • безпосереднього контакту з будь-якою частиною повітряного судна, у тому числі частинами, що відокремилися від повітряного судна; або
  • безпосереднього впливу струменя газів реактивного двигуна,
  • крім випадків, коли тілесні ушкодження отримані з природних причин, самоушкодження чи завдані іншими особами, що переховувалися поза зонами, до яких зазвичай мають доступ пасажири та екіпаж; або

2) повітряне судно зазнає пошкодження або відбувається руйнування конструкції, в результаті чого:

• порушується міцність конструкції, погіршуються технічні чи льотні характеристики повітряного судна, та
• звичайно потребується значний ремонт або заміна пошкодженого компоненту повітряного судна,
• за винятком відмови чи пошкодження двигуна, коли пошкоджено лише сам двигун, його капоти чи допоміжні агрегати; або коли пошкоджено лише повітряні гвинти, закінцівки крила, антени, пневматики, гальмівні пристрої, обтічники або коли в обшивці утворилися невеликі вм’ятини чи пробоїни; або

3) повітряне судно зникає безвісти чи опиняється в недоступному місці;

• аварійне обслуговування – обслуговування, яке забезпечується сповіщенням відповідних організацій про повітряні судна, яким потрібна пошуково-рятувальна допомога, та сприяння таким організаціям на їх запит;
• авіаційні роботи – це польоти, під час яких повітряне судно використовується для забезпечення спеціалізованих видів обслуговування.
• авіаційний перевізник (авіаперевізник) – суб’єкт господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів, вантажу, пошти повітряним транспортом;
• авіаційний персонал – особи, які мають спеціальну підготовку за професійною ознакою і свідоцтво та здійснюють льотну експлуатацію та технічне обслуговування повітряних суден, організацію повітряного руху, технічну експлуатацію наземних засобів зв’язку, навігації, спостереження;
• авіаційна діяльність - діяльність фізичних та юридичних осіб у галузі цивільної авіації та/або обслуговування повітряного руху України;
• авіація загального призначення – авіація, що не використовується для здійснення комерційних повітряних перевезень і виконання авіаційних робіт;
• аеродром - ділянка земної або водної поверхні (включаючи розміщені на ній будь-які будинки, споруди та обладнання), яка призначена повністю або частково для вильоту, прибуття та руху по цій поверхні повітряних суден;
• аеродром цивільної авіації (далі цивільний аеродром) – аеродром, що призначений для використання повітряними суднами цивільної авіації;
• аеродром державної авіації – аеродром, що призначений для використання державними повітряними суднами;
• аеродром спільного використання — аеродром, який використовується для польотів повітряних суден цивільної та державної авіації;
• аеронавігаційне обслуговування - обслуговування, що здійснюється на всіх етапах польоту повітряних суден, що включає: організацію повітряного руху, зв'язок, навігацію, спостереження, метеорологічне забезпечення, пошук і рятування та надання аеронавігаційної інформації;
• аеропорт — земельна ділянка на якій розміщені, що включає аеродром, аеровокзальний комплекс та інші споруди, призначений для прийняття і відправлення повітряних суден, наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажу, аеродромне обслуговування повітряного руху. Аеропорт може включати розташовані на його території об'єкти єдиної системи організації повітряного руху, метеорологічного забезпечення, вертольотні майданчики, під'їзні колії зі смугами відводу, об'єкти соціальної сфери і інші спорудження і об'єкти;
• багаж – предмети, майно та інша особиста власність пасажира, що перевозяться на повітряному судні;
• багажна квитанція – частина квитка, що засвідчує прийняття до перевезення зареєстрованого багажу;
• безпека авіації – це такий стан галузі цивільної авіації, при якому ризик нанесення збитку людям чи майну знижується до прийнятного рівня внаслідок безперервного процесу визначення небезпеки і керування ризиком та утримується на цьому рівні, або знижується далі, в сферах безпеки польотів, авіаційної безпеки, охорони навколишнього середовища, економічної безпеки і інформаційної безпеки;
• безпілотне повітряне судно – це повітряне судно, яке призначене для виконання польоту без наявності пілоту на борту, керування польотом якого і контроль за ним здійснюється через спеціальну станцію керування, що розташована поза повітряним судном;
• вантаж – будь-яке майно, що перевозиться на борту повітряного судна, крім пошти, бортових припасів та супроводжуваного або засланого багажу;
• використання повітряного простору – проведення відповідного виду діяльності, пов’язаної з польотами цивільних та державних повітряних суден, а також з переміщенням (знаходженням) матеріальних об’єктів у повітряному просторі, вибуховими роботами, пусками ракет, усіма видами стрільб, у тому числі з метою здійснення впливу на атмосферні процеси, що становлять загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів;
• виріб авіаційної техніки – це повітряне судно, авіаційний двигун, повітряний гвинт та допоміжна силова установка;
• виробник – юридична або фізична особа, що здійснює виробництво авіаційної техніки;
• вертодром – це аеродром або майданчик на землі, воді або на споруді, призначений повністю або частково для прибуття, відправлення та руху вертольотів на їх поверхні;
• державне повітряне судно – повітряне судно, що застосовується на військовій, митній та прикордонній службах, в органах внутрішніх справ та в органах з питань надзвичайних ситуацій та перевезення вищих посадових осіб України;
• державна авіація - використовує повітряні судна з метою забезпечення національної безпеки і оборони держави та захисту населення, які покладаються на Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, органи внутрішніх справ, з питань надзвичайних ситуацій, охорони Державного кордону України, митної служби, а також перевезення вищих посадових осіб України;
• електронний квиток – електронний документ, який включає маршрут - квитанцію, видану авіаперевізником або від імені авіаперевізника, електронні купони і, у разі використання, документ для посадки;
• електронний купон – частина електронного квитка, яка використовується для перевезення на відповідному рейсі, або інший документ, який його замінює, що зберігається у базі даних автоматизованої системи бронювання перевізника;
• експлуатант аеродрому – юридична особа, яка здійснює експлуатацію аеродрому;
• експлуатант аеропорту – юридична особа, утримувач сертифіката аеропорту, що здійснює аеропортову діяльність, організацію та координацію робіт в аеропорту;
• експлуатант – юридична чи фізична особа, яка експлуатує або пропонує послуги з експлуатації одного або більше повітряних суден;
• заборона використання повітряного простору – особливий порядок використання повітряного простору, що визначається комплексом заходів, спрямованих на убезпечення відповідного виду діяльності;
• загальний повітряний рух – польоти повітряних суден, що виконуються за цивільними правилами і процедурами відповідно до Стандартів та Рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО);
• зареєстрований багаж – багаж пасажира, який прийнятий перевізником під свою відповідальність для перевезення та своєчасної доставки і на який перевізник оформив багажну квитанцію та видав багажну ідентифікаційну бірку;
• засоби зв’язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення) – це радіоелектронні та технічні засоби (засоби електрозв’язку, радіонавігації та радіолокації, автоматизовані системи та їх робочі місця, апаратура відображення, антенно-фідерні пристрої, лінії управління електрозв’язку, автономні джерела електроживлення, електроустановки та електрообладнання), які призначені для забезпечення польотів повітряних суден, виконання відповідних функцій обслуговування повітряного руху та забезпечення виробничої діяльності підприємств цивільної авіації;
• землі аеропортів (аеродромів) – це землі, на яких розташовані будівлі і споруди, обладнання та земельні ділянки, які необхідні для забезпечення роботи аеропорту (аеродрому);
• землі провайдерів аеронавігаційного обслуговування - це землі, на яких розташовані будівлі та споруди наземних засобів обслуговування повітряного руху, зв’язку, навігації, спостереження та земельні ділянки, які необхідні для забезпечення їх роботи;
• злітно-посадковий майданчик — земельна (водна, льодова) ділянка або спеціально підготовлена площадка, або підняті над земною, водною поверхнею, конструкції, що придатна та використовується для зльоту, посадки, руху та стоянки легких повітряних суден що мають максимальну злітну масу не більше 5700 кг. Вони поділяються на постійні та тимчасові;
• інцидент – будь-яка подія, крім авіаційної події, що пов'язана з експлуатацією повітряного судна, яка впливає або могла б вплинути на безпеку його експлуатації;
• інформація з безпеки польотів – інформація, що міститься у системах збору та обробки даних з безпеки польотів, які створені виключно з метою підвищення рівня безпеки польотів, та яка підлягає захисту;
• катастрофа – авіаційна подія з людськими жертвами, що призвела до загибелі або зникнення безвісти когось з пасажирів, членів екіпажу або третіх осіб, а також у разі отримання ними тілесних ушкоджень зі смертельним наслідком;
• квиток (пасажирський квиток та багажна квитанція) - документ в тому числі електронний, виданий перевізником (його агентом), який містить умови договору перевезення та повідомлення, разом з польотними та пасажирським купонами;
• компоненти та обладнання – це будь-який вимірювальний прилад, устаткування, механізм, деталь, вузол, агрегат, складова частина або допоміжний пристрій, включаючи апаратуру зв’язку, що використовуються або призначені для використання при експлуатації повітряного судна або управління повітряним судном, і встановлене або приєднане до повітряного судна, в тому числі частини планера повітряного судна, двигуна або повітряного гвинта;
• комерційна авіація – авіація, призначена для виконання повітряних перевезень, які призначені для перевезення пасажирів, пошти, вантажу, виконання авіаційних робіт, навчання за плату або по найму;
• користувач аеропорту/аеродрому – юридична або фізична особа, що здійснює повітряні перевезення пасажирів, пошти, вантажу або виконує інші види польотів;
• користувачі повітряного простору – фізичні та юридичні особи, яким, у встановленому порядку надане право на провадження діяльності з використання повітряного простору;
• літальний апарат - пристрій для польотів в атмосфері чи космічному просторі;
• лізинг з екіпажем (мокрий лізинг) – лізинг, коли повітряне судно знаходиться в сертифікаті експлуатанта орендодавця і він несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів;
• лізинг без екіпажу (сухий лізинг) – лізинг, коли повітряне судно знаходиться в сертифікаті експлуатанта орендатора і він несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів ;
• метеорологічне забезпечення - забезпечення метеорологічною інформацією суб’єктів авіаційної діяльності;
• надзвичайна подія – подія, пов’язана з використанням повітряного судна, яка не підпадає від визначення авіаційної події, серйозного інциденту чи інциденту та пов’язана з технічним обслуговуванням, ремонтом, зберіганням, транспортуванням, під час якої настав один з таких наслідків:
• загибель або серйозне тілесне ушкодження, отримане будь-якою особою під час її перебування на борту повітряного судна у наслідок необережних або навмисних дій самого потерпілого чи інших осіб, що не пов’язані з порушенням функціонування повітряного судна та його систем;
• загибель або серйозне тілесне ушкодження, отримане будь-якою особою, яка без достатніх підстав або документів самовільно проникла за межі зон на повітряному судні, куди заборонений доступ пасажирам та членам екіпажу;
• загибель або серйозне тілесне ушкодження, отримане будь-якою особою, яка перебувала на борту повітряного судна, у результаті впливу зовнішнього середовища після вимушеної посадки повітряного судна за межами аеродрому;
• загибель або серйозне тілесне ушкодження, отримане будь-якою особою, яка перебувала поза межами повітряного судна, у наслідок безпосереднього контакту з повітряним судном або його елементами;
• руйнування або серйозне пошкодження повітряного судна на землі, що призвело до порушення міцності його конструкції або погіршення льотно-технічних характеристик у результаті впливу зовнішнього середовища або порушення технології обслуговування, правил зберігання та транспортування;
• захоплення повітряного судна, що перебувало на землі чи в польоті, або намагання захоплення такого судна та інші акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації;
• неналежне використання інформації з безпеки польотів – використання інформації з іншою метою ніж мета, з якою ця інформація збиралася, а саме використання інформації для дисциплінарного, цивільного, адміністративного та кримінального розслідування стосовно експлуатаційного персоналу чи надання гласності цій інформації;
• наземне обслуговування – це види послуг, що надаються користувачам аеропорту на території аеропорту/аеродрому або за його межами з наземного обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, вантажу, багажу, пошти;
• небезпечний вантаж – вироби або речовини, які здатні створювати загрозу для здоров’я, безпеки, майна або навколишнього середовища, і які зазначені в переліку небезпечних вантажів, визначеному авіаційними правилами України;
• нерегулярне повітряне перевезення – повітряне перевезення, яке не підпадає під визначення регулярного повітряного перевезення;
• несупроводжуваний багаж - багаж, який прийнято до перевезення окремо від пасажира і оформлено за авіаційною вантажною накладною;
• об`єкти авіаційної діяльності – повітряні судна, їх компоненти та обладнання, авіаційна наземна техніка та аеродромне обладнання, інженерно-технічні споруди, рухоме та нерухоме майно, що використовуються для забезпечення авіаційної діяльності;
• об’єднана цивільно-військова система організації повітряного руху – організаційне та функціональне об’єднання окремих об’єктів та суб’єктів повноваження та діяльність яких пов'язана з організацією використання повітряного простору, організацією повітряного руху та його регулюванням в повітряному просторі України та в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну;
• обмеження використання повітряного простору – особливий порядок використання повітряного простору, що визначається комплексом заходів, спрямованих на убезпечення польотів та провадження іншої діяльності у повітряному просторі;
• обслуговування повітряного руху – загальний термін, що означає у відповідних випадках польотно-інформаційне обслуговування, аварійне обслуговування, диспетчерське обслуговування повітряного руху (районне диспетчерське обслуговування, диспетчерське обслуговування підходу або аеродромне диспетчерське обслуговування);
• організація повітряного руху - динамічний, інтегрований менеджмент повітряного руху та повітряного простору, включаючи обслуговування повітряного руху, менеджмент повітряного простору та організацію потоків повітряного руху, що виконується безпечно, економічно та ефективно, через представлення засобів та безперервного обслуговування у співпраці з усіма сторонами залучаючи бортові та наземні функції;
• пасажир – особа (за винятком членів екіпажу, та додаткових спеціалістів на борту повітряного судна), що перевозиться повітряним судном згідно з договором перевезення;
• повітряний рух - усі повітряні судна, що перебувають у польоті або рухаються в зоні маневрування аеродрому;
• повітряна лінія – маршрут польотів між погодженими пунктами для здійснення повітряних перевезень;
• повітряне перевезення – перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, яке здійснюється повітряним судном на підставі відповідного договору повітряного перевезення;
• повітряне судно – будь-який апарат, що підтримується в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні;
• повітряний простір України - частина повітряної сфери над територією України обмежена вертикальною поверхнею, що проходить по лінії державного кордону України;
• протипожежне забезпечення польотів – комплекс заходів, спрямованих на гасіння пожеж повітряних суден, що виникли при авіаційних подіях чи надзвичайних ситуаціях на територіях аеропортів (аеродромів) з метою створення умов для рятування людей, що знаходяться на борту цих повітряних суден;
• пошукове та аварійно-рятувальне забезпечення польотів – комплекс заходів, спрямованих на своєчасну підготовку, утримання на належному рівні готовності та залучення до дії сил і засобів реагування на надзвичайну подію з повітряним судном;
• пошкодження повітряного судна на землі – подія, пов’язана з обслуговуванням, зберіганням та транспортуванням повітряного судна на землі, під час якої повітряне судно отримало пошкодження без втрати міцності його силових елементів та погіршення льотно-технічних характеристик, усунення яких можливе в експлуатаційних умовах;
• планування та координація використання повітряного простору – розроблення і погодження порядку та умов використання повітряного простору, що проводиться органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України з відповідними органами обслуговування повітряного руху та управління повітряним рухом, державними органами, підприємствами, установами, організаціями в інтересах користувачів повітряного простору;
• приаеродромна територія - це обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого встановленим порядком аеродрому (геліпорту) або постійного злітно-посадкового майданчика для якого встановлені спеціальні вимоги до розташування різних об’єктів, а їх висотне положення контролюється, враховуючи умови безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден;
• провайдер аеронавігаційного обслуговування – суб’єкт авіаційної діяльності, що надає послуги, сукупно чи окремо, з організації повітряного руху, зв’язку, навігації та спостереження, надання аеронавігаційної інформації, метеорологічного забезпечення;
• регулярне повітряне перевезення – повітряне перевезення, при якому всі місця для перевезення пасажирів, багажу і пошти доступні для загального платного користування, а перевезення здійснюються між одними і тими самими пунктами відповідно до опублікованого розкладу чи у встановлені проміжки часу, або з частотою, яка свідчить про регулярність польотів;
• рейтинг – кваліфікаційна відмита, яка є невід’ємною частиною свідоцтва авіаційного персоналу та встановлює особливі умови, права та обмеження щодо власника цього свідоцтва;
• розслідування – процес, що здійснюється з метою запобігання авіаційній події, який включає збір і аналіз інформації, підготовку висновків, встановлення причин і, якщо необхідно, розроблення рекомендацій щодо забезпечення безпеки авіації;
• розробник – організація, підприємство або інша юридична особа, що здійснює розробку авіаційної техніки;
• ручна поклажа (або незареєстрований багаж) – багаж пасажира, який при перевезенні перебуває в салоні повітряного судна за згодою перевізника і під контролем пасажира;
• серйозний інцидент – інцидент, обставини якого свідчать про те, що ледь не сталася авіаційна подія;
• сертифікат – будь який документ (сертифікат, схвалення, схвальний лист тощо), який видається за результатами сертифікації і засвідчує відповідність суб’єкта або об’єкту авіаційної діяльності застосовним вимогам авіаційних правил України;
• сертифікація (схвалення) – визнання того, що суб’єкт або об’єкт авіаційної діяльності відповідає вимогам авіаційних правил України, що застосовуються, з виданням відповідного сертифіката;
• смуга повітряних підходів – це ділянка приаеродромної території встановлених розмірів, прилегла до кінця злітно-посадкової смуги, над якою повітряні судна здійснюють початковий етап набирання висоти під час зльоту та кінцевий етап зниження під час заходу на посадку. Смуга повітряних підходів є проекцією на поверхню Землі обмежувальних поверхонь зльоту та заходу на посадку;
• слот-регулювання - процедура розподілу та погодження часових інтервалів на приліт, виліт, обслуговування рейсів авіаперевізників;
• суб`єкт авіаційної діяльності – фізичні та юридичні особи незалежно від форми власності, відомчої та національної належності, які здійснюють діяльність у галузі цивільної авіації та/або обслуговування повітряного простору України;
• суспільно – важливі аеропорти – це аеропорти на яких здійснюється комерційне перевезення пасажирів, вантажів та пошти;
• тариф – сума, встановлена перевізником за перевезення пасажира або одиниці маси, або обсягу багажу (вантажу) за відповідною повітряною лінією і відповідним класом обслуговування;
• тілесне ушкодження зі смертельним наслідком – ушкодження, якого зазнала особа під час авіаційної події і яке призвело до її смерті впродовж 30 днів з дня події;
• транспортна накладна (або авіаційна вантажна накладна) – документ, оформлений вантажовідправником чи від його імені, у тому числі його електронний аналог (у разі застосування), який є свідченням укладання договору перевезення і прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у такому договорі;
• цивільна авіація – авіація, яка використовується для задоволення потреб економіки і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах, а також виконання польотів в приватних цілях;
• цивільне повітряне судно – повітряне судно, яке не відноситься до державних повітряних суден;
• чартерне повітряне перевезення – нерегулярне повітряне перевезення, що здійснюється на підставі договору чартеру (фрахтування), за яким авіаперевізник надає фрахтівнику або фрахтівникам за плату визначену кількість місць або всю місткість повітряного судна на один або декілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, вказаних фрахтівником.

2. Інші терміни, що використовуються в цьому Кодексі, мають значення, наведене у стандартах Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та законодавчих актах.

Стаття 2. Суверенітет над повітряним простором України

Україні належить повний і виключний суверенітет над повітряним простором України, що є частиною території України.

Повітряним простором України є частина повітряної сфери, розташованої над суходолом і водною територією України, в тому числі над її територіальними водами (територіальним морем) обмежена вертикальною поверхнею, що проходить по лінії державного кордону.

Стаття 3. Сфера дії Повітряного кодексу України

1. Дія цього Кодексу поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності та відомчої належності, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації та використанні повітряного простору України, а саме:

1) в Україні – на всіх юридичних та фізичних осіб незалежно від національної приналежності в частині що їх стосується, крім суб’єктів державної авіації, на яких поширюються статті 4, 6, 7, 8, 21-33, 35, 36, 46, частина друга статті 64, стаття 70, частина друга статті 83, статті 110-116 і частина друга статті 117;
2) за межами України – на авіаційний персонал і цивільні повітряні судна України, їх експлуатацію та технічне обслуговування.

2. У разі коли міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші норми права, ніж ті, що передбачені Повітряним кодексом України та іншими актами законодавства України, то застосовуються норми права міжнародного договору.

Розділ IІ СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ АВІАЦІЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ

Стаття 4. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України

1. Україна, як держава, яка приєдналась до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго 1944 рік), несе відповідальність за виконання міжнародних зобов’язань, що витікають з цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту їх інтересів при здійсненні діяльності цивільної авіації та використанні повітряного простору.

2. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використанні повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов’язкових авіаційних правил, в здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

3. Державну політику і стратегію розвитку авіації України та використання повітряного простору України визначає Кабінет Міністрів України і здійснює їх через уповноважені центральні органи виконавчої влади в галузі цивільної та державної авіації.

4. Авіація поділяється на цивільну та державну авіацію. Цивільна авіація задовольняє потреби держави і громадян в повітряних перевезеннях і авіаційних роботах та виконанні польотів в приватних цілях і поділяється на комерційну авіацію та авіацію загального призначення.

5. Уповноваженим органом виконавчої влади в галузі цивільної авіації є урядовий орган з питань цивільної авіації, який діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

6. Уповноваженим органом виконавчої влади в галузі державної авіації є Міністерство оборони.

7. На урядовий орган з питань цивільної авіації та Міноборони в межах їх повноважень покладаються питання регулювання використання повітряного простору України.

8. Розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами України та іноземними цивільними повітряними суднами і порушення порядку використання повітряного простору України покладаються на Національну комісію з розслідування авіаційних подій.

9. Польоти повітряних суден, які визначені у пункті 8 статті 40, цього Кодексу регулюються відповідними федераціями.

Стаття 5. Державне регулювання діяльності цивільної авіації

1. Урядовий орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності цивільної авіації за такими напрямами:

1) здійснення комплексних заходів щодо безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної і інформаційної безпеки;
2) створення умов для розвитку авіаційної діяльності, повітряних перевезень та їх обслуговування, виконання авіаційних робіт та польотів авіації загального призначення;
3) організація використання повітряного простору;
4) представництво України в міжнародних організаціях цивільної авіації та зовнішніх зносинах з питань цивільної авіації.

2. Визначені в підпунктах 1 – 3 пункту першого цієї статті напрями реалізуються урядовим органом з питань цивільної авіації через:

1) розроблення, прийняття та впровадження авіаційних правил;
2) сертифікацію суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності;
3) видача ліцензій на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та (або) вантажів повітряним транспортом, виконання авіаційно-хімічних робіт та надання прав на експлуатацію повітряних ліній і призначень авіаперевізникам;
4) постійний нагляд та інспектування щодо дотримання встановлених законодавством та авіаційними правилами вимог в тому числі в частині метеорологічного забезпечення.

3. Урядовий орган з питань цивільної авіації є повноважним органом, щодо забезпечення комплексного використання повітряного простору суб’єктами авіаційної діяльності та організації метеорологічного забезпечення.

4. Урядовий орган з питань цивільної авіації може делегувати, надавати повноваження та залучати компетентні юридичні та фізичні особи для проведення інспектування, нагляду, експертиз, перевірок, аналізу в процесі реєстрації, сертифікації.

5. З метою вжиття заходів безпеки авіації урядовий орган з питань цивільної авіації взаємодіє з правоохоронними органами та іншими органами виконавчої влади.

1. Керівник урядового органу з питань цивільної авіації призначається на посаду Кабінетом Міністрів України на термін чотири роки.

2. Керівник урядового органу з питань цивільної авіації може бути призначений на посаду в разі, якщо він відповідає наступним вимогам:

1) має вищу авіаційну освіту;
2) має визнаний досвід та кваліфікацію;
3) є громадянином України;
4) є цивільною особою.

3. Керівник урядового органу з питань цивільної авіації є незалежним в прийнятті рішень з питань забезпечення безпеки авіації.

4. Керівнику урядового органу з питань цивільної авіації надаються такі повноваження:

1) впровадження заходів щодо безпеки авіації;
2) організація розроблення проектів авіаційних правил України і подання їх для затвердження в установленому порядку;
3) заборона, відміна, тимчасове припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України;
4) введення обмежень щодо строків експлуатації повітряних суден;
5) розподіл повітряного простору в інтересах національної економіки та оборони та регулювання використання повітряного простору;
6) регламентація аеронавігаційного обслуговування;
7) забезпечення функціонування об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху та її вдосконалення;
8) сертифікація та схвалення суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності з виданням відповідних сертифікатів;
9) реєстрація та облік об’єктів авіаційної діяльності, ведення державних реєстрів цивільних повітряних суден та аеродромів;
10) визначення порядку метеорологічного забезпечення на аеродромах та маршрутах обслуговування повітряного руху;
11) організація пошукового та аварійно-рятувального забезпечення польотів цивільної авіації;
12) перевірки та інспектування суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності для визначення відповідності та контролю за дотриманням вимог авіаційних правил, розпорядчих документів та умов схвалення, включаючи перевірку повітряних суден іноземних держав, під час виконання ними польотів на території України;
13) визначення компетентних організацій та фізичних осіб, яким делегуються певні функції та надаються повноваження з проведення сертифікації, перевірок, інспектування та обліку, контроль за діяльністю цих організацій та фізичних осіб щодо виконання ними делегованих функцій;
14) забезпечення безпеки авіації шляхом захисту економічних інтересів України в частині регулювання ринку авіаперевезень;
15) притягнення до адміністративної відповідальності шляхом накладення фінансових стягнень на суб’єкти авіаційної діяльності за порушення авіаційних правил України та розпорядчих документів відповідно до законодавства;
16) видача ліцензій на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та (або) вантажів повітряним транспортом, виконання авіаційно-хімічних робіт та надання прав на експлуатацію повітряних ліній і призначень авіаперевізникам;
17) забезпечення та створення умов для провадження діяльності України в Міжнародній організації цивільної авіації, інших міжнародних організаціях і представлення в них інтересів держави, сприяння розвитку міжнародних зв'язків у сфері авіаційної діяльності, участь у міжнародних конференціях та заходах з питань діяльності цивільної авіації;
18) розроблення проектів міжнародних договорів, підготовка пропозицій щодо їх укладення і денонсації;
19) розпорядження коштами Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;
20) визначення фонду заробітної плати та рівня оплати працівників урядового органу з питань цивільної авіації в рамках Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
21) координація робіт, пов’язаних із забезпеченням єдності вимірювань і здійсненням метрологічного контролю і нагляду у галузі цивільної авіації України в єдиній системі метрологічного забезпечення України.

Стаття 7. Державне регулювання діяльності державної авіації

1. Уповноваженим центральним органом виконавчої влади в діяльності державної авіації є Міністерство оборони.

2. Міністерство оборони регулює питання державної авіації в частині реєстрації та допуску державних повітряних суден та літальних апаратів, аеродромів та злітно-посадкових майданчиків, допуску авіаційного персоналу до виконання польотів та проведення робіт із забезпечення польотів, охорони повітряних суден, виконання та забезпечення польотів, пошуку та рятування, випробування та прийняття в експлуатацію нових типів повітряних суден, призначених для використання в державній авіації та здійснює нормативно-правове регулювання зазначених питань.

Стаття 8. Державне регулювання використання повітряного простору України

1. Реалізацію державної політики у сфері використання повітряного простору України на підставі спільних рішень забезпечують урядовий орган з питань цивільної авіації та Міноборони за такими напрямами:

1) задоволення потреби у проведенні діяльності національними і міжнародними користувачами повітряного простору;
2) впровадження державної політики щодо використання повітряного простору;
3) розробка та формування відповідних засобів і процедур цивільно-військової координації при організації повітряного руху;
4) здійснення контролю за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору;
5) забезпечення діяльності та розвитку об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України;

2. Реалізація державної політики з оборонних питань, що пов’язані з використанням повітряного простору України та захистом суверенітету держави, належать до компетенції Міністерства оборони.

Стаття 9. Розслідування авіаційних подій та інцидентів

1. Розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами і літальними апаратами України та іноземними цивільними повітряними суднами, які сталися на території України, та порушень використання повітряного простору України проводить Комісія з розслідування авіаційних подій.

2. Комісія з розслідування авіаційних подій підпорядкована безпосередньо керівнику центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, який забезпечує незалежність її діяльності.

3. Положення про Комісію з розслідування авіаційних подій затверджується Кабінетом Міністрів України. Фінансування діяльності Комісії з розслідування авіаційних подій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

4. Розслідування авіаційних подій з державними повітряними суднами здійснює Міноборони у межах своїх повноважень.

Розділ ІІІ ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ ІЗ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ

Стаття 10. Забезпечення безпеки авіації

1. Безпека авіації складається з безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної та інформаційної безпеки.

2. З метою забезпечення безпеки авіації урядовий орган з питань цивільної авіації здійснює систему заходів, які направлені на попередження виникнення авіаційних подій шляхом:

1) встановлення критеріїв безпеки авіації;
2) встановлення необхідного рівня безпеки авіації;
3) проведення аналізу та визначення існуючого рівня безпеки авіації;
4) проведення планових та позапланових перевірок та інспекцій суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності.
5) встановлення строків і контроль проведення коригуючих дій суб’єктами авіаційної діяльності;
6) заборони, відміни, тимчасового припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам;
7) анулювання, тимчасового припинення дії, обмеження прав наданих сертифікатом або свідоцтвом, ліцензії, дозволу, скасування погодження кандидатур згідно з пунктом 9 цієї статті;
8) накладення штрафів та інші заходи щодо забезпечення безпеки авіації.

3. З метою забезпечення виконання Стандартів та відповідності Рекомендованій практиці Міжнародної організації цивільної авіації та забезпечення безпеки авіації та суспільства, захисту довкілля урядовий орган з питань цивільної авіації може вводити обмеження на експлуатацію повітряних суден.

4. З метою забезпечення безпеки авіації та суспільства урядовий орган з питань цивільної авіації може вводити обмеження або заборону на діяльність суб’єктів авіаційної діяльності у відповідності з авіаційними правилами України.

5. З метою забезпечення безпеки польотів та надійності експлуатації повітряних суден та їх технічного обслуговування, експлуатант повітряних суден та організації з технічного обслуговування повинні мати на постійній основі більше ніж п’ятдесят відсотків авіаційного персоналу для виконання ними льотної експлуатації повітряних суден та їх технічного обслуговування відповідно.

6. З метою забезпечення безпеки польотів, надійності експлуатації повітряних суден та забезпечення безперебійної роботи транспортної системи України в частині транспортних повітряних перевезень експлуатант комерційної авіації повинен забезпечити належну фінансову спроможність та експлуатацію не менше ніж двох повітряних суден одночасно.

7. З метою забезпечення безпеки авіації та суспільства, урядовий орган з питань цивільної авіації може вводити обмеження або заборону на польоти іноземних авіаперевізників на підставі перевірок повітряних суден цих авіаперевізників щодо їх невідповідності стандартам Міжнародної організації цивільної авіації.

8. З метою забезпечення неупередженості в прийнятті рішень урядовий орган з питань цивільної авіації не бере участі в утворенні, реорганізації, ліквідації та управління об’єктами державної власності, що здійснюють авіаційну діяльність.

9. Суб’єкти авіаційної діяльності безпосередньо здійснюють заходи по безпеці авіації та несуть за неї відповідальність.

10. Якщо розробник, виробник не виконує свої обов’язки із супроводження експлуатації виробів авіаційної техніки, компонентів та обладнання, підтримання їхньої льотної придатності, урядовий орган з питань цивільної авіації вживає необхідних заходів для координування експлуатації відповідних повітряних суден шляхом:

1) заборони експлуатації екземплярів або типу виробів авіаційної техніки, компонентів та обладнання, або;
2) прийняття відповідальності на себе за виконання вищезазначених функцій, або;
3) визначення відповідальної організації за виконання цих функцій.

11. Урядовий орган з питань цивільної авіації встановлює кваліфікаційні вимоги, проводить погодження та скасування погодження керівників суб’єктів авіаційної діяльності та їх керівного складу, які несуть відповідальність за безпеку авіації, систему управління якістю згідно з авіаційними правилами України.

Погодження кандидатур керівників суб’єктів авіаційної діяльності, які не мають авіаційної освіти, проводиться після проходження ними підготовки у відповідності зі статтею 53 цього Кодексу.

Стаття 11. Нормативно-правове регулювання

1. Нормативно правове регулювання цивільної авіації здійснюється урядовим органом з цивільної авіації шляхом прийняття авіаційних правил України та інших нормативно-правових актів.

2.Авіаційні правила України включають нормативно – правові акти, що встановлюють загальні правові та технічні норми і процедури, встановлюють порядок здійснення авіаційної діяльності та порядок застосування відповідних норм і процедур, а також документи, що регулюють порядок застосування експлуатаційно – технічної документації, галузевих технічних норм та процедур.

3.Авіаційні правила України підлягають обов’язковому виконанню всіма юридичними та фізичними особами на території України, та суб’єктами авіаційної діяльності України за її межами.

4. Авіаційні правила України розробляються у відповідності із Стандартами та Рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації, а також з урахуванням законодавства Європейського Союзу у сфері цивільної авіації.

5. Всі технічні терміни і визначення, що використовуються в цьому Кодексі і в нормативно-правових актах, виданих на його основі, трактуються у відповідності з визначеннями, що містяться в Стандартах і Рекомендованій практиці Міжнародної організації цивільної авіації та інших міжнародних авіаційних організацій, учасником яких є Україна та/або нормативно-правових актах Європейського Союзу.

6. Авіаційні правила встановлюють:

• види, форми сертифікатів та інших документів, що видаються урядовим органом з питань цивільної авіації ;
• строки їх дії;
• детально прописаний порядок та умови отримання, анулювання, припинення дії та відмови у їх видачі;
• вимоги до суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності, вимоги до наявності у суб’єктів авіаційної діяльності систем управління безпекою польотів та систем управління якості;
• правила та порядок виконання польотів;
• правила та порядок аеронавігаційного обслуговування;
• детально прописані правила, порядок, обсяг і критерії оцінки, проведення перевірок, інспектування та аудитів і їх види, прийнятні методи визначення відповідності та керівний матеріал.

7. Керівник урядового органу з питань цивільної авіації відповідно до авіаційних правил України може звільнити від виконання суб’єктом авіаційної діяльності окремих вимог авіаційних правил України, якщо буде визнано, що це необхідно в інтересах суспільства, якщо це не створює загрозу безпеці цивільної авіації.

8. Урядовий орган з питань цивільної авіації має право приймати авіаційні правила України у відповідності до структури документів Європейського Союзу.

Стаття 12. Фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність

1. Порядок фінансового забезпечення загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність й участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність – це витрати, пов’язані з забезпеченням реалізації основних завдань внутрішньої та зовнішньої державної політики в галузі цивільної авіації, в тому числі державне регулювання науково-технічної, економічної, фінансової, кадрової та соціальної політики, по використанню повітряного простору, по нормативно-правовому забезпеченню авіаційної діяльності, по забезпеченню державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації.

3. Для фінансування реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності урядового органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на неї завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та їх заходах, діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, який є складовою частиною спеціального фонду Державного бюджету України.

4. Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях утворюється і діє за рахунок державних зборів із суб’єктів авіаційної діяльності:

1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об’єктів та суб’єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності;
2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній;
3) зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропортів України;
4) та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває;
5) за вчинення офіційних дій, пов’язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, в тому числі і при виконанні польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, термінів тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів;
6) державних зборів з авіаційної безпеки;
7) з інших дозволених законодавством надходжень.

5. Державні збори за сертифікацію суб’єктів, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряного руху, справляються щомісячно у розмірі не менше двох відсотків суми одержаної плати за надані аеронавігаційні послуги.

6. Кошти Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях використовуються на утримання штату працівників та інфраструктури урядового органу з питань цивільної авіації, забезпечення виконання її функцій, адміністративних та поточних потреб, фінансування витрат на участь та представництво України у міжнародних та регіональних авіаційних організаціях, забезпечення проведення та підписання міжнародних договорів України в галузі цивільної авіації, розроблення авіаційних правил, стандартів і технологій, їх вдосконалення та супроводження, організацію проведення та забезпечення участі в семінарах, конференціях, нарадах та заходах авіаційної спільноти, забезпечення навчання, підвищення та підтвердження/відновлення кваліфікації працівників урядового органу з питань цивільної авіації.

7. Забороняється використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях на цілі, не пов`язані з авіаційною діяльністю.

8. Забезпечення надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях здійснює урядовий орган з питань цивільної авіації.

9. Кошти Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, не використані протягом поточного року, включаються до кошторису наступного року.

10. Платежі, які підлягають сплаті до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, є обов’язковими для всіх суб’єктів. З метою забезпечення виконання пункту 8 цієї статті в разі невиконання суб’єктами авіаційної діяльності зобов’язань із сплати будь-яких державних зборів урядового органу з питань цивільної авіації заборонено здійснення офіційних дій по видачі або продовженню сертифікатів, прав на експлуатацію повітряних ліній виданих урядовим органом з питань цивільної авіації.

11. Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначається Положенням, яке затверджує Кабінет Міністрів України.

Стаття 13. Сертифікація, схвалення суб’єктів авіаційної діяльності

1. Сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України, що видається урядовим органом з питань цивільної авіації, повинні отримати підприємства та організації, які в галузі цивільної авіації здійснюють:

1) розробку та виробництво цивільної авіаційної техніки та змін до неї для серійного виробництва та продажу;
2) технічне обслуговування авіаційної техніки;
3) управління підтриманням льотної придатності;
4) експлуатацію повітряних суден;
5) навчання авіаційного персоналу та персоналу діяльність якого стосується забезпечення авіаційної безпеки, персоналу з наземного обслуговування;
6) наземне обслуговування;
7) надання послуг з аеронавігаційного обслуговування;
8) захист цивільної авіації від актів незаконного втручання;
9) інші види діяльності, якщо це встановлено законодавством України, авіаційними правилами.

2. Сертифікат видається після здійснення процедури сертифікації, в ході якої перевіряється довгострокова здатність суб’єкта або об’єкта авіаційної діяльності до безпечного виконання дозволеного виду діяльності або функцій відповідно, у сфері цивільної авіації.

3. Розробники цивільної авіаційної техніки і змін до неї та її виробники, організації з технічного обслуговування які отримали відповідний сертифікат на визначений вид діяльності, мають право проводити випробувальні та виробничі польоти прототипів, нових та модифікованих цивільних повітряних суден, включаючи тренування екіпажів, без отримання сертифіката експлуатанта в порядку визначеному авіаційними правилами України.

Це положення стосується і учбових закладів при виконанні учбово – тренувальних польотів.

4. Надання повноважень з видання дозволу на виконання польотів відповіднодо пункту 2 статті 44 розробникам цивільної авіаційної техніки і змін до неї та її виробникам, організаціям з технічного обслуговування, які отримали відповідний сертифікат на визначений вид діяльності, встановлюються авіаційними правилами України.

Стаття 14. Визнання сертифікації суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності

1. Урядовий орган з питань цивільної авіації може визнати сертифікат або аналогічний йому документ, виданий авіаційною владою інших країн або компетентною організацією, якщо це передбачено міжнародним договором та відповідними міжнародно-правовими актами, або якщо вимоги до його видачі були не менш ніж ті, що застосовуються в Україні.

2. Порядок визнання сертифікатів та аналогічних їм документів, виданих авіаційними владами інших країн або іншими компетентними організаціями, визначається авіаційними правилами України з урахуванням відповідних міжнародно-правових актів і норм законодавства.

1. Урядовий орган з питань цивільної авіації здійснює сертифікаційні перевірки на відповідність вимог авіаційних правил України та інших нормативно-правових актів і нагляд, шляхом аудитів та інспекцій, за дотриманням вимог нормативно-правових актів і за виконанням рішень у сфері цивільної авіації.

Безпосередньо сертифікаційні перевірки, контроль та інспектування здійснюють державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок.

2. Урядовий орган з питань цивільної авіації здійснює планові та позапланові перевірки з метою визначення відповідності власника сертифіката вимогам, які встановлені авіаційними правилами України або іншими нормативно – правовими актами. Необхідність позапланової перевірки визначається урядовим органом з питань цивільної авіації.

Окремі види перевірок визначені авіаційними правилами України виконуються без попереднього повідомлення.

Стаття 16. Державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок

1. Державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки мають право:

1) доступу до всіх приміщень і об’єктів, що відносяться до мети перевірки, підприємства, організації чи установи, в якій здійснюється перевірка;
2) здійснювати перевірку будь-якого повітряного судна, аеропорту аеродрому чи обладнання, діяльності служб та організацій, що знаходяться в межах аеродрому, аеропорту, або використовуються для здійснення діяльності у сфері цивільної авіації;
3) доступу до матеріалів, документів і будь-якої іншої інформації, необхідної для здійснення перевірки, а також знімати з матеріалів і документів копії, крім копій з інформації, що є конфіденційною або має статус комерційної таємниці згідно законодавства України;
4) вчиняти контрольно-вимірювальні дії, перевіряти повітряні судна чи обладнання, що використовуються для здійснення авіаційної діяльності;
5) на підставі письмового рішення (звіту про перевірку) не допускати до подальшої експлуатації будь-яке повітряне судно, технічний стан якого є незадовільним або не відповідає встановленим вимогам, а також при користуванні повітряним судном особами без відповідних повноважень;
6) не допускати до подальшої експлуатації або отримання на зберігання обладнання у незадовільному технічному стані, що призначене для здійснення авіаційної діяльності чи використовується особами без відповідних повноважень;
7) знаходитися на борту повітряного судна при виконанні польотів згідно завдання на перевірку.

2. Державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок зобов'язані проводити сертифікацію, перевірки, державний нагляд і контроль з додержанням законодавства, інших нормативно-правових актів і авіаційних правил України, та несуть персональну відповідальність за об’єктивність та неупередженість результатів перевірки.

3. Урядовий орган з питань цивільної авіації може здійснювати перевірки та нагляд спільно з іншими державними органами.

4. Процедури перевірки, визначені урядовим органом з питань цивільної авіації, можуть здійснюватися дистанційно. Результати вимірювань, отриманих дистанційно, повинні включати дані, що дають можливість ідентифікувати використані інструменти вимірювання. Положення пункту 5 цієї статті не застосовуються до перевірок, які здійснюються дистанційно.

5. За результатами перевірки у випадках, які передбачені авіаційними правилами України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок складають звіт, який підписується керівником чи уповноваженою особою суб’єкта авіаційної діяльності або фізичною особою, стосовно якого здійснювалася перевірка. У разі відмови підписувати такий звіт, уповноважений на перевірку представник урядового органу з питань цивільної авіації робить у звіті про перевірку відповідну відмітку.

6. Порядок проведення перевірок, процедури перевірки, умови, які суб’єкт авіаційної діяльності, що перевіряється, повинен забезпечити для державних інспекторів та осіб, уповноважених на проведення перевірок, визначаються авіаційними правилами України.

7. Не можуть бути накладені будь-які обмеження щодо здійснення та фінансування перевірок щодо забезпечення безпеки авіації.

8. Керівники експлуатантів України, які здійснюють повітряні перевезення, за запитом урядового органу з питань цивільної авіації або Національної комісії з розслідування авіаційних подій, повинні забезпечити бронювання необхідної кількості місць на рейсах які здійснює експлуатант для працівників вищезазначених органів з метою забезпечення виконання покладених на них завдань.

Стаття 17. Захист державних інспекторів та осіб, уповноважених на проведення перевірок

1. Держава гарантує захист державних інспекторів та осіб, уповноважених на проведення перевірок від тиску з боку осіб, які перевіряються, в тому числі з боку керівництва урядового органу з питань цивільної авіації, інших органів виконавчої влади з метою запобігання необ’єктивного висвітлення результатів перевірки.

2. Умови оплати праці та пенсійного забезпечення державних авіаційних інспекторів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Витрати на оплату праці державних авіаційних інспекторів визначаються на базі середньомісячної заробітної плати на авіаційному транспорті за попередній рік.

3. Рівень оплати державних авіаційних інспекторів встановлюється не нижче середнього рівня заробітної плати в галузі цивільної авіації відповідно до авіаційної спеціальності.

4. Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна перевіряючих і членів їхніх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків.

5. За образу перевіряючого, погрозу, насильство та за дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього обов'язків, винні особи притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

6. У разі каліцтва, інвалідності чи іншого ушкодження
здоров'я, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, перевіряючому виплачується компенсація в розмірі від річного до п'ятирічного грошового утримання залежно від ступеня втрати працездатності, а у разі його загибелі - сім'ї загиблого виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займав.

7. Збитки, що завдані майну перевіряючого або членів його
сім'ї у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, компенсуються в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Стаття 18. Обов’язки керівників суб’єктів авіаційної діяльності, що перевіряються

1. Керівники суб’єктів авіаційної діяльності, в яких здійснюється перевірка, зобов’язані надати і забезпечити надання всієї необхідної інформації, що відноситься до мети перевірки, а також повинні забезпечити для державних інспекторів та осіб, уповноважених на проведення перевірок:

1) умови для ефективного здійснення перевірки;
2) доступ до матеріалів, документів, даних та обладнання;
3) доступ до об’єктів і приміщень, що перевіряються;

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до фізичних осіб, стосовно яких здійснюється перевірка.

Стаття 19. Відносини урядового органу з питань цивільної авіації з правоохоронними органами

1. Працівники правоохоронних органів зобов’язані надавати допомогу державним інспекторам та особам, уповноваженим на проведення перевірок у виконанні ними службових обов'язків, щодо інспектування та перевірок та припиняти незаконні дії осіб, які перешкоджають виконанню цих обов'язків.

2. Порядок взаємодії урядового органу з питань цивільної авіації з правоохоронними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. В разі виявлення уповноваженим інспектором та представником правоохоронних органів факту незаконного, несанкціонованого польоту або польоту з порушеннями ліцензійних умов, польоти такого повітряного судна припиняються в примусовому порядку. Якщо повітряне судно, експлуатант якого допустив зазначені порушення, на момент перевірки знаходиться поза межами місця базування або аеродрому, що охороняється, експлуатант на вимогу уповноваженого інспектора та представника правоохоронних органів повинен привести повітряне судно у стан, що робить його виліт неможливим.

Уповноважений інспектор та представник правоохоронних органів вчиняють необхідні дії, щодо унеможливлення вильоту повітряного судна, шляхом в залежності від конструкції повітряного судна та складають відповідний акт про правопорушення .

4. Намагання здійснення вильоту або виліт повітряного судна, без дозволу урядового органу з питань цивільної авіації, до якого вчинені дії відповідно до пункту 3 цієї статті кваліфікується, як угон повітряного судна.

Стаття 20. Розгляд скарг на рішення урядового органу з питань цивільної авіації та її посадових осіб

1. Будь-який суб’єкт авіаційної діяльності, стосовно якого здійснювалася перевірка або прийнято відповідне рішення урядового органу з питань цивільної авіації, мають право оскаржити рішення, звіт про перевірку та дії її посадових осіб за результатами перевірок через звернення до Керівника урядового органу з питань цивільної авіації із вмотивованими претензіями.

2. Для розгляду скарги на звіт про перевірку та дії її посадових осіб за результатами перевірки Керівник урядового органу з питань цивільної авіації створює – Апеляційну комісію, повноваження та строки дії якої визначаються Положенням про Апеляційну комісію.

3. Керівник урядового органу з питань цивільної авіації може переглянути рішення з урахуванням висновків Апеляційної комісії.

Стаття 21. Система добровільних сповіщень з безпеки цивільної авіації

1. З метою забезпечення ефективності системи нагляду за безпекою авіації створюється та підтримується система добровільних сповіщень про події з безпеки у сфері цивільної авіації.

2. Система добровільних сповіщень надає кожному громадянинові, можливість інформувати відповідний повноважний орган про події негативного характеру, які були ним зафіксовані чи до яких заявник був причетний. Зазначена система створюється відповідно до принципів та процедур, що визначаються урядовим органом з питань цивільної авіації.

3. Громадянин, який сповіщає про події небезпечного характеру, що стосуються цивільної авіації, або передумови, які можуть створити загрозу для життя та здоров’я пасажирів, авіаційного персоналу та експлуатаційних служб, а також інших загроз, в разі їх підтвердження, не може підлягати дискримінації, переслідуванням чи обмеженню його прав і свобод.

Стаття 22. Система обов’язкових сповіщень з безпеки цивільної авіації

1. Система обов’язкових сповіщень про події з безпеки цивільної авіації спрямована на формування комплексу заходів для забезпечення управління безпекою авіації.

2. Урядовий орган з питань цивільної авіації визначає перелік подій та обсяг інформації з безпеки в галузі цивільної авіації, які підлягають обов’язковій доповіді суб’єктами авіаційної діяльності, аналізу та (або) розслідуванням, а також встановлює порядок доповіді, розгляду отриманої інформації, її аналізу та вжиття відповідних заходів.

3. Інформація про авіаційні події та інциденти, надана в рамках системи обов’язкових сповіщень вноситься до бази даних добровільних і обов’язкових сповіщень. До бази даних добровільних і обов’язкових сповіщень не вносяться жодні імена чи адреси осіб. Базою даних користуються уповноважені особи урядового органу з питань цивільної авіації та Національної комісії в межах своїх повноважень.

4. Зібрана в базі даних інформація охороняється відповідно до положень Закону України «Про захист інформації в інформаційно-автоматизованих системах».

5. Для забезпечення необхідної конфіденційності інформації, зазначеної в пункті 3 цієї статті, інформація розкривається заінтересованим особам відповідно до пункту 2 статті 123 цього Кодексу.

Розділ ІV ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ

Стаття 23. Організація використання повітряного простору

1. Організація використання повітряного простору це комплекс заходів який вживається для забезпечення безпечного, економічного та регулярного повітряного руху, а також будь-якої іншої діяльності, яка пов’язана з використання повітряного простору. Положення про використання повітряного простору України розробляється урядовим органом з питань цивільної авіації та Міноборони і затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Організація використання повітряного простору передбачає:

1) встановлення структури та класифікації повітряного простору;
2) планування та координацію використання повітряного простору відповідно до державних пріоритетів;
3) забезпечення дозвільного порядку використання повітряного простору та(або) забезпечення інформацією, що стосується використання повітряного простору;
4) організацію повітряного руху, яка включає:

а) обслуговування повітряного руху;
б) управління повітряним простором;
в) організацію потоків повітряного руху;

5) забезпечення контролю за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору у визначених районах;
6) забезпечення аеронавігаційною інформацією;
7) метеорологічне забезпечення;
8) пошук та рятування.

Стаття 24. Державні пріоритети використання повітряного простору

1. Повітряний простір України є єдиним, без розподілу за відомчою належністю, та доступним усім користувачам повітряного простору з рівними правами щодо його використання.

2. У разі виникнення необхідності у використанні повітряного простору одночасно двома або більше користувачами, першочергове право на його використання надається користувачам згідно державних пріоритетів у такій послідовності:

1) відбиття повітряного нападу на територію України або запобігання та припинення порушень державного кордону і суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;
2) припинення протиправних дій повітряного судна, яке може використовуватися для вчинення терористичних актів у повітряному просторі України в мирний час;
3) польоти повітряних суден для проведення всіх видів рятувальних робіт, спрямованих на збереження життя та здоров'я людей;
4) надання допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру;
5) запобігання та припинення порушень порядку та правил використання повітряного простору;
6) польоти повітряних суден, що виконують польоти з метою перевезень вищих посадових осіб України;
7) польоти повітряних суден, які виконують спеціальні завдання в інтересах державної безпеки;
8) польоти за Договором з відкритого неба та інші польоти, які виконуються відповідно до міжнародних договорів;
9) виконання регулярних повітряних перевезень пасажирів, вантажів та пошти;
10) виконання нерегулярних повітряних перевезень пасажирів, вантажів та пошти;
11) провадження спеціальної діяльності, пов'язаної із здійсненням активного впливу на атмосферні процеси (боротьба з градом тощо);
12) виконання випробувальних польотів повітряних суден;
13) виконання польотів державних повітряних суден за планами навчально-бойової підготовки;
14) виконання польотів, проведення авіаційних робіт цивільними повітряними суднами;
15) навчальні і тренувальні польоти цивільної авіації;
16) навчальні стрільби та пуски ракет;
17) проведення вибухових робіт;
18) запуск метеорологічних радіозондів;
19) провадження іншої діяльності, пов'язаної з використанням повітряного простору.

Стаття 25. Структура повітряного простору

1. Структура повітряного простору України розробляється відповідно стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації, документів Євроконтролю та вимог авіаційних правил України.

2. Зміни до структури повітряного простору вносяться на підставі пропозицій заінтересованих державних органів, підприємств, установ, організацій, провайдерів з аеронавігаційного обслуговування. Всі зміни затверджуються урядовим органом з питань цивільної авіації за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України, а у разі потреби, з відповідними державними органами, підприємствами, установами, організаціями та публікується в документах аеронавігаційної інформації.

Стаття 26. Класифікація повітряного простору

1. Повітряний простір, доступний для виконання польотів загального повітряного руху, поділяється на:

1) контрольований повітряний простір обслуговування повітряного руху, у межах якого можуть надаватись встановленим порядком всі види обслуговування повітряного руху (диспетчерське, польотно-інформаційне, аварійне);
2) повітряний простір поза межами контрольованого повітряного простору обслуговування повітряного руху, де у встановленому порядку забезпечується польотно-інформаційне та аварійне обслуговування.

2. Класифікація повітряного простору обслуговування повітряного руху визначається урядовим органом з питань цивільної авіації виходячи з потреб користувачів повітряного простору, створення умов безпеки польотів, економічної ефективності та публікується в документах аеронавігаційної інформації.

Стаття 27. Використання міжнародного повітряного простору

Використання повітряного простору над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну, здійснюється відповідно до норм міжнародного права.

Стаття 28. Об’єднана цивільно-військова система організації повітряного руху

1. Об’єднана цивільно-військова система організації повітряного руху забезпечує реалізацію завдань щодо організації використання повітряного простору, безпечного і регулярного повітряного руху в повітряному просторі України та в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну.

2. Структура, завдання та порядок функціонування об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Дозвільний порядок використання повітряного простору

1. Використання повітряного простору здійснюється на підставі дозволів, наданих органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеному Положенням про використання повітряного простору України, крім випадків, передбачених пунктами 1 – 5 частини другої статті 24 цього Кодексу.

2. При виконанні польотів цивільних повітряних суден та літальних апаратів поза межами контрольованого повітряного простору заявка на використання повітряного простору не подається, за винятком випадків, зазначених у Положенні про порядок використання повітряного простору України.

Стаття 30. Заборони та обмеження використання повітряного простору

Використання повітряного простору або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено урядовим органом з питань цивільної авіації та органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеному Положенням про використання повітряного простору України.

Стаття 31. Контроль за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору

1. Під час планування, координації та використання повітряного простору, обслуговування та управління повітряним рухом в районах польотної інформації, диспетчерських районах та зонах і на повітряних лініях обслуговування повітряного руху контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору здійснюється органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.

2. Під час охорони державного кордону України, управління польотами державних повітряних суден, контролю польотів повітряних суден та переміщення інших об’єктів, що перетинають державний кордон, виконують польоти в межах зон з особливим режимом використання та в спеціальних зонах повітряного простору контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору здійснюється підрозділами Збройних Сил України та інших військових формувань.

3. Підрозділами обслуговування повітряного руху державних органів, органів місцевого самоврядування, суб’єктів авіаційної діяльності, що не входять до складу об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху, контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору здійснюється під час обслуговування повітряного руху в зонах їх відповідальності.

Стаття 32. Перетинання повітряними суднами державного кордону України

1. Повітряні судна перетинають державний кордон України згідно з порядком, встановленим Положенням про використання повітряного простору, у спеціально виділених повітряних коридорах, повітряних лініях обслуговування повітряного руху, відомості про які публікуються в документах аеронавігаційної інформації.

2. Перелік коридорів, повітряних ліній обслуговування повітряного руху для перетинання державного кордону України затверджується урядовим органом з питань цивільної авіації за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

3. Перетинання державного кордону України поза повітряними коридорами, повітряними лініями обслуговування повітряного руху забороняється, якщо це не передбачено Положенням про використання повітряного простору.

Стаття 33. Обслуговування повітряного руху та управління повітряним рухом

1. Обслуговування повітряного руху в районах (регіонах) польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на повітряних лініях обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну (за винятком зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування, суб’єктів авіаційної діяльності) організується та здійснюється провайдером (провайдерами) з аеронавігаційного обслуговування.

2. Управління повітряним рухом поза встановлених повітряних ліній обслуговування повітряного руху в повітряному просторі України та в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну (за винятком зон та аеродромів, де управління повітряним рухом здійснюють органи управління повітряним рухом Збройних Сил та інших військових формувань), організується та здійснюється відповідними підрозділами/органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.

3. Управління повітряним рухом на аеродромах державної авіації та в тимчасово зарезервованому повітряному просторі здійснюється органами управління повітряним рухом Збройних Сил та інших військових формувань.

4. Обслуговування повітряного руху на цивільних аеродромах, що належать державним органам, органам місцевого самоврядування, суб’єктам авіаційної діяльності, ведеться експлуатантами цих аеродромів відповідно до порядку, встановленому урядовим органом з питань цивільної авіації.

5. Обслуговування повітряного руху та управління повітряним рухом на аеродромах спільного використання або базування організуються та здійснюються провайдерами з аеронавігаційного з питань цивільної авіації обслуговування відповідно до порядку, встановленому урядовим органом з питань цивільної авіації та Міноборони.

Стаття 34. Аеронавігаційне обслуговування

1. Аеронавігаційне обслуговування здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на етапах польоту повітряних суден і включає обслуговування повітряного руху, зв'язок, навігацію та спостереження, метеорологічне забезпечення, аварійне обслуговування, надання аеронавігаційної інформації відповідно до авіаційних правил України.

2. Провайдери аеронавігаційного обслуговування, наземні засоби та об’єкти зв'язку, навігації, спостереження, метеорологічного забезпечення повинні бути сертифіковані відповідно до авіаційних правил України.

3. Перелік послуг, що надаються провайдерами аеронавігаційного обслуговування, визначається шляхом видачі сертифікату урядовим органом з питань цивільної авіації.

Стаття 35. Метеорологічне забезпечення

Урядовий орган з питань цивільної авіації як повноважний орган:

а) встановлює вимоги до метеозабезпечення цивільної авіації;
б) визначає порядок метеозабезпечення цивільної авіації в аеропортах та на повітряних лініях польотів;
в) проводить сертифікацію провайдерів метеорологічного забезпечення та сертифікацію аеродромного метеорологічного обладнання.

Стаття 36. Плата за аеронавігаційне обслуговування

1. Аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (організація повітряного руху на повітряних лініях, організація повітряного руху на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі.

2. Розмір одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (плата за послуги з організації повітряного руху на повітряних лініях і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому) встановлюється однаковим для усіх користувачів повітряного простору і визначається відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю.

3. Плата за послуги з організації повітряного руху на повітряних лініях справляється Євроконтролем від імені України відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в місті Брюсселі 12 лютого 1981 року, до якої приєдналася Україна. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначаються відповідно до законодавства України та зобов’язань України згідно міжнародних договорів, Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів Євроконтролю.

4. Плата за послуги з організації повітряного руху на повітряних лініях використовується провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування для покриття витрат на надання таких послуг у порядку, визначеному законодавством України, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації і документами Євроконтролю, а також для сплати членських внесків України до бюджету Євроконтролю. За рахунок плати за послуги з організації повітряного руху на повітряних лініях компенсуються витрати Євроконтролю на експлуатацію системи справляння цієї плати.

5. Плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому визначається за єдиною ставкою для всіх користувачів повітряного простору України та справляється провайдером аеронавігаційного обслуговування або Євроконтролем у порядку, що визначається урядовим органом з питань цивільної авіації відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації, документів Євроконтролю, та використовується провайдером аеронавігаційного обслуговування для покриття його витрат на забезпечення цього обслуговування.

6. У разі несплати боржником неоскарженого в установлений термін рахунку до нього може бути вжито заходів щодо відшкодування боргу, включаючи затримання повітряного судна та припинення обслуговування повітряних суден боржника.

7. Кабінетом Міністрів України встановлюється перелік робіт, що звільняються від плати за аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден.

Відшкодування провайдером аеронавігаційного обслуговування витрат на аеронавігаційне обслуговування цих категорій польотів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Стаття 37. Обслуговування аеронавігаційною інформацією

1. Обслуговування аеронавігаційною інформацією/даними, необхідної для безпечного та регулярного повітряного руху і аеронавігації на території України, а також поза межами території України, де Україна згідно з міжнародними договорами забезпечує обслуговування повітряного руху, здійснюється службою аеронавігаційної інформації.

2. Аеронавігаційна інформація є доступною для всіх користувачів повітряного простору України та надається на договірній основі.

3. Порядок обслуговування аеронавігаційною інформацією/даними здійснюється згідно з авіаційними правилами відповідно до Стандартів та Рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.

Розділ V ПОВІТРЯНІ СУДНА ТА ЛЬОТНА ПРИДАТНІСТЬ

Стаття 38. Класифікація повітряних суден

1. Повітряні судна поділяються на цивільні і державні.

2. Цивільні повітряні судна поділяються на повітряні судна комерційної авіації та авіації загального призначення.

3. Прототипом цивільного повітряного судна вважається повітряне судно нової конструкції, яке призначене для використання як цивільного повітряного судна і на якому проводяться випробування з метою сертифікації типової конструкції.

4. Модифікованим цивільним повітряним судном вважається цивільне повітряне судно, на якому вперше встановлені нові компоненти або обладнання, що впливають на характеристики повітряного судна або призначені для розширення його експлуатаційних обмежень і на якому проводяться випробування з метою схвалення встановлення цих компонентів або обладнання. До модифікованого цивільного повітряного судна також відноситься цивільне повітряне судно, на якому проводяться випробування з метою розширення експлуатаційних обмежень без встановлення нових компонентів або обладнання.

5. Новим цивільним повітряним судном вважається серійно виготовлене цивільне повітряне судно, на якому проводяться приймальні випробування з метою підтвердження його характеристик характеристикам схваленої типової конструкції.

Стаття 39. Реєстрація цивільних повітряних суден

1. Цивільне повітряне судно може бути зареєстрованим лише в одному реєстрі.

2. Внесення повітряного судна до Державного реєстру цивільних повітряних суден України визначає його національну належність до України.

Реєстрація повітряного судна в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України не є свідченням права власності на повітряне судно будь якої юридичної або фізичної особи.

Урядовий орган з питань цивільної авіації несе відповідальність за контроль льотної придатності та за контроль експлуатації цього повітряного судна.

3. Цивільному повітряному судну, занесеному до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, надаються держаний та реєстраційний знаки та видається реєстраційне посвідчення згідно з авіаційними правилами України.

Повітряне судно може бути зареєстроване, за умови якщо воно:

а) є власністю юридичної або фізичної особи України, або;
б) орендується юридичною або фізичною особою України у власника іншої держави з метою експлуатації українським експлуатантом.

4. Урядовий орган з питань цивільної авіації може відмовити в реєстрації цивільного повітряного судна в разі, якщо повітряне судно не відповідає встановленим вимогам щодо льотної придатності, охорони навколишнього середовища або інших обмежень, що встановлені урядовим органом з питань цивільної авіації .

5. З моменту занесення цивільного повітряного судна до Державного реєстру цивільних повітряних суден України всі записи, зроблені раніше стосовно цього судна у реєстрах повітряних суден інших держав, Україною не визнаються.

6. Якщо повітряне судно не виключене з Державного реєстру цивільних повітряних суден України, занесення його до реєстру повітряних суден іншої держави Україною не визнається.

7. Цивільні повітряні судна підлягають перереєстрації у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України у випадках, передбачених авіаційними правилами України.

8. Не підлягають реєстрації у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України:

1) повітряні судна, зліт яких здійснюється за допомогою ніг пілота (дельтаплани, параплани, мотопараплани тощо);
2) метеорологічні кулі-пілоти, які використовуються виключно для метеорологічних потреб;
3) безпілотні некеровані аеростати без корисного вантажу;
4) безпілотні повітряні судна, максимальна злітна вага яких не перевищує 20 кг і які використовуються для розваг та спортивної діяльності.

Ці повітряні судна підлягають обліку в організаціях у відповідності до пункту 9 статті 4 цього Кодексу.

9. Нові та модифіковані повітряні судна, які не занесені до Державного реєстру цивільних повітряних суден України і на яких проводяться приймальні випробування та модифіковані повітряні судна іноземної реєстрації на яких проводяться приймальні випробування в Україні, підлягають обліку з наданням тимчасових позначень та виданням тимчасового облікового посвідчення. Порядок обліку, та форма тимчасового облікового посвідчення для таких повітряних суден визначаються авіаційними правилами України.

Стаття 40. Міжнародні угоди у відповідності до статті 83 біс до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію

1. Керівник урядового органу з питань цивільної авіації у відповідності до Закону України «Про ратифікацію Протоколу про введення нової статті 83 біс до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію» може укласти з авіаційною владою іншої країни угоду про прийняття на себе певних функцій та обов’язків держави реєстрації у відношенні повітряного судна, що зареєстроване в цій країні, якщо експлуатантом цього повітряного судна є український експлуатант.

2. Керівник урядового органу з питань цивільної авіації може укласти угоду з авіаційною владою іншої країни про передачу цій державі певних функцій та обов’язків держави реєстрації у відношенні повітряного судна, що зареєстроване в Україні.

3. Про будь-яку угоду, яка укладена згідно пункту 1, 2 цієї статті щодо обміну функцій та обов’язків держави реєстрації у відношенні повітряного судна керівник урядового органу з питань цивільної авіації повідомляє Раду Міжнародної організації цивільної авіації.

Стаття 41. Виключення повітряного судна з Державного реєстру цивільних повітряних суден

1. Повітряне судно виключається з Державного реєстру цивільних повітряних суден у разі:

1) припинення експлуатації типу повітряного судна;
2) подання власником повітряного судна або уповноваженої ним особи заявки на виключення повітряного судна із Державного реєстру повітряних суден України;
3) не продовження дії сертифіката льотної придатності або дозволу на виконання польотів протягом 24 місяців.

2. У разі виключення повітряного судна з Державного реєстру цивільних повітряних суден України реєстраційне посвідчення втрачає силу.

Стаття 42. Льотна придатність повітряних суден

1. Льотна придатність повітряного судна встановлюється шляхом сертифікації типової конструкції виробу авіаційної техніки, що є первинним визначенням льотної придатності.

2. Льотна придатність екземпляра повітряного судна забезпечується відповідністю його конструкції, компонентів та обладнання, що на ньому встановлені, схваленій типовій конструкції та виконанням заходів з підтримання льотної придатності та підтвердженням того, що воно знаходиться в стані придатному для виконання польоту.

3. Система підтримання льотної придатності повітряних суден встановлюється авіаційними правилами України.

Стаття 43. Схвалення типової конструкції виробів авіаційної техніки, їх компонентів та обладнання

1. Вироби авіаційної техніки серійного виробництва повинні мати сертифікат типу. Сертифікат типу і сертифікація змін до цього сертифіката типу, в тому числі додаткові сертифікати типу видаються розробнику за його заявкою, якщо заявник показав, що вироби відповідають сертифікаційному базису для типової конструкції, встановленому для забезпечення відповідності вимогам льотної придатності та вимогам із захисту навколишнього середовища, що визначені авіаційними правилами України, і відсутні особливі риси або характеристики, що роблять його небезпечним під час експлуатації. Сертифікат типу охоплює вироби, в тому числі всі компоненти і обладнання, що на них встановлені.

2. Основні компоненти і обладнання, що призначені для встановлення на виробах, повинні мати свідоцтво про схвалення або схвальний лист. Компоненти і обладнання, що підлягають схваленню окремо від схвалення типової конструкції виробів, визначаються авіаційними правилами України. Всі положення авіаційних правил України, які застосовуються до видання сертифікатів типу, також застосовуються до видання свідоцтв про схвалення або схвального листа для компонентів і обладнання, якщо не оговорено інше.

3. Для повітряних суден одного типу, якщо їх кількість це виправдовує, може бути виданий обмежений сертифікат типу. У цьому випадку встановлюється відповідний сертифікаційний базис, який гарантує, що не зважаючи на відхилення від визначених авіаційними правилами вимог з льотної придатності для відповідної категорії повітряних суден, забезпечується адекватна безпека з врахуванням мети використання. До видання обмежених сертифікатів типу застосовуються положення, що застосовуються до видання сертифікатів типу.

Стаття 44. Льотна придатність екземпляра цивільного повітряного судна

1. Кожне цивільне повітряне судно, що внесено до Державного реєстру цивільних повітряних суден Україні, повинно отримати у відповідності до авіаційних правил України в урядовому органі з питань цивільної авіації сертифікат льотної придатності відповідного зразка, який засвідчує відповідність його конструкції та експлуатаційної документації схваленій типовій конструкції, а також стан придатності повітряного судна до польотів.

2. У разі невідповідності повітряного судна вимогам льотної придатності урядовий орган з питань цивільної авіації замість сертифікату льотної придатності може надати дозвіл до виконання польотів, якщо встановлено, що повітряне судно здатне безпечно виконувати основний політ за умови дотримання встановлених обмежень.

Ці положення стосуються виконання польотів прототипів цивільних повітряних суден.

Перелік умов, за яких може бути видано дозвіл до виконання польотів, установлюється авіаційними правилами України. На таких повітряних суднах не дозволяється здійснювати комерційні перевезення багажу, вантажу, пошти та пасажирів і виконувати авіаційні роботи за плату, за наймом або за договором чартеру та проводити навчання.

Імпортоване в Україну повітряне судно, що планується для використання в авіації загального призначення, маса якого не перевищує 5700 кг для літаків та 3180 кг для гелікоптерів і типова конструкція якого сертифікована повноважним органом країни розробника або спеціалізованою установою, може отримати дозвіл на виконання польотів без схвалення його типової конструкції урядовим органом з питань цивільної авіації за умови позитивного висновку урядового органу з питань цивільної авіації про можливість та умови його експлуатації і забезпечення урядового органу з питань цивільної авіації необхідною інформацією для отримання такого висновку та забезпечення нагляду.

3. У разі виконання польоту у повітряному просторі інших держав, експлуатант повітряного судна, на яке видано дозвіл на виконання польотів, повинен перед початком польоту отримати дозвіл у відповідних уповноважених органів цих держав.

4. Цивільне повітряне судно, в разі застосування до нього вимог, щодо шуму на місцевості та емісії шкідливих речовин авіаційних двигунів , повинно бути сертифіковане на відповідність авіаційних правил України.

5. З метою встановлення відповідності повітряного судна нормативам у сфері захисту навколишнього середовища урядовий орган з питань цивільної авіації видає сертифікат повітряного судна щодо шуму на місцевості.

Розділ VI ПОЛЬОТИ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН

Стаття 45. Організація польотів

1. Правила та порядок організації польотів цивільних повітряних суден встановлюється урядовим органом з питань цивільної авіації.

2. Правила та порядок організації польотів державних повітряних суден встановлюється Міноборони.

3. Польоти державних повітряних суден з комерційною метою заборонено.

Стаття 46. Польоти повітряних суден

1. Авіаційними правилами України з урахуванням вимог міжнародних договорів встановлюються класифікація видів польотів, детально прописані умови та правила здійснення польотів в межах України, польотів з/до України українських та іноземних цивільних повітряних суден у повітряному просторі України та поза межами України для українських цивільних повітряних суден.

2. Міжнародні польоти у повітряному просторі України, виконуються на підставі відповідних міжнародних договорів та авіаційних правил України, основні засади яких публікуються в збірнику аеронавігаційної інформації.

3. Регулярні міжнародні польоти, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон більш ніж однієї країни, здійснюються на підставі міжнародних договорів та домовленостей між авіаційними властями, уповноважених на укладення цих домовленостей в встановленому законодавством порядку.

4. Нерегулярні міжнародні польоти виконуються згідно з авіаційними правилами України.

5. Забороняється виконання польотів цивільних повітряних суден на не сертифіковані аеродроми та злітно-посадкові майданчики, що не мають відповідного допуску.

Авіаційними правилами встановлюються умови та правила здійснення посадок цивільних повітряних суден при виконанні авіаційних робіт або виконання приватних польотів в межах України.

6. На території України випробувальні польоти повітряних суден цивільної авіації здійснюються лише з аеродромів або злітно-посадкових майданчиків, які сертифіковані або допущені до експлуатації згідно з авіаційними правилами України.

7. Міжнародні польоти іноземних безпілотних цивільних повітряних суден виконуються на підставі спеціального дозволу урядового органу з питань цивільної авіації, який надається за погодженням з Міноборони в порядку, встановленому авіаційними правилами України.

8. Для виконання польоту необхідно отримати від урядового органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт території України, за винятком випадків, встановлених авіаційними правилами України.

9. Порядок подання запитів на отримання таких дозволів, умови та порядок їх надання, встановлюється авіаційними правилами України.

Стаття 47. Бортова документація повітряного судна

1. На борту цивільного повітряного судна при виконанні польотів повинні бути:

1) діюче реєстраційне посвідчення або облікове посвідчення;
2) діючий сертифікат льотної придатності або дозвіл на виконання польотів;
3) повний перелік бортової документації визначається авіаційними правилами України;
4) якщо особи, які здійснюють керування повітряним судном або виконують функції, пов'язані з безпекою на борту, не мають документів, визначених авіаційними правилами України.

Стаття 48. Зв’язок при виконанні польотів

1. Екіпаж повітряного судна, обладнаного засобами радіозв’язку, повинен здійснювати безперервне прослуховування відповідних каналів радіозв’язку органу обслуговування повітряного руху.

2. Порядок ведення зв’язку при виконанні польотів визначається авіаційними правилами України.

3. Заборонено виконання польоту повітряного судна в контрольованому повітряному просторі без двостороннього радіозв’язку з органом обслуговування повітряного руху.

Розділ VII АВІАЦІЙНИЙ ПЕРСОНАЛ

Стаття 49. Склад авіаційного персоналу

1. Особа, яка належить до авіаційного персоналу, повинна відповідати кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою, за станом її здоров’я та мати належним чином оформлене свідоцтво згідно з авіаційними правилами України.

2. Свідоцтва видаються окремо на кожну спеціальність осіб авіаційного персоналу. У свідоцтво можуть вноситися відмітки про право виконання деяких повноважень інших спеціальностей.

3. Особа авіаційного персоналу зобов’язана мати при собі свідоцтво під час провадження професійної діяльності і виконувати таку діяльність тільки з умовами та обмеженнями, передбаченими свідоцтвом.

4. Наявність свідоцтва вимагається для наступних спеціальностей осіб авіаційного персоналу,

1) пілот повітряного судна;
2) диспетчер повітряного руху;
3) персонал з технічного обслуговування повітряних суден;
4) члени екіпажу які передбачені керівництвом з експлуатації повітряного судна;
5) член екіпажу пасажирського салопу (бортпровідники);
6)диспетчер із забезпечення польотів

5. Для осіб авіаційного персоналу, що не зазначені в пункті 4 цієї статті, та виконують певні функції в складі екіпажу повітряного судна або інші обов’язки з авіаційної діяльності, урядовий орган з питань цивільної авіації може встановити вимогу про необхідність наявності свідоцтв.

6. При порушенні вимог нормативно-правових актів, що регламентують льотну роботу, використання повітряного простору, організації повітряного руху, технічного обслуговування авіаційної техніки, що безпосередньо впливають на безпеку польотів свідоцтво авіаційного персоналу може бути анульоване або дія його призупинена або обмежені надані ним права.

7. На період здійснення розслідування Комісією з розслідування авіаційних подій Керівник урядового органу з питань цивільної авіації може призупинити дію свідоцтва.

Стаття 50. Заборони та обмеження до власника свідоцтва

1. Власнику свідоцтва забороняється здійснювати професійну діяльність, що передбачена свідоцтвом та відповідними рейтингами, перебуваючи під впливом будь-якої психотропної речовини, що може призвести до нездатності здійснювати професійні функції безпечним та належним чином.

2. Власник свідоцтва не повинен здійснювати діяльність, яка пов`язана з ризиком потрапляння під дію психотропних речовин. У разі встановлення факту вживання психотропних речовин, пов`язаного з ризиком, власник свідоцтва усувається від виконання своїх обов`язків.

3. Пілоту комерційної авіації дозволяється виконувати функції командира повітряного судна:

• при здійсненні польотів до досягнення 60 років;
• при здійсненні польотів до досягнення 65 років у випадку коли польоти виконуються у складі екіпажу, на повітряному судні сертифікованому для виконання польотів більше ніж одним пілотом і другий пілот молодший 60 років.

4. Пілоту комерційної авіації, що виконує функції другого пілота дозволяється виконання своїх обов’язків при здійсненні польотів до досягнення 65 років.

5. Пілот авіації загального призначення має право виконувати польоти за умови наявності чинного медичного сертифікату.

6. Власник свідоцтва авіадиспетчера, якому виповнилося 60 років, не має права здійснювати функції з диспетчерського обслуговування повітряного руху.

Стаття 51. Сертифікація і допуск авіаційного персоналу до авіаційної діяльності

1. Кандидат на одержання свідоцтва повинен продемонструвати відповідність своїх знань та умінь вимогам для видачі відповідного свідоцтва. Порядок оцінки знань та вмінь визначається авіаційними правилами України.

2. Кандидат на одержання свідоцтва або рейтингу повинен мати відповідну професійну підготовку за затвердженою програмою у сертифікованому навчальному закладі, належний досвід та придатність за станом здоров'я, підтверджені в установленому порядку.

4. Урядовий орган з питань цивільної авіації може відмовити в видачі свідоцтва або анулювати його якщо власник цього свідоцтва двічі притягувався до відповідальності за порушення статті 48, пункт 1 статті 52 та підпункту 1 пункту 3 та пункту 4 статті 64 цього Кодексу.

Стаття 52. Підготовка, перепідготовка, підтвердження/відновлення та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу та персоналу з наземного обслуговування

1. Підготовка, перепідготовка, підтвердження/відновлення та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу та персоналу з наземного обслуговування з видачею відповідного сертифіката/свідоцтва проводиться в авіаційних навчальних закладах, центрах перепідготовки і підвищення кваліфікації авіаційних спеціалістів та в інших закладах, у тому числі іноземних, що сертифіковані або визнані урядовим органом з питань цивільної авіації для проведення відповідної підготовки.

2. Порядок проходження підготовки, перепідготовки, підтвердження/відновлення та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу встановлюється авіаційними правилами України.

Ці положення розповсюджуються на керівників суб’єктів авіаційної діяльності та їх керівний склад, які несуть відповідальність за безпеку авіації.

Стаття 53. Трудові відносини та соціальний захист працівників галузі цивільної авіації

При прийнятті на роботу осіб, що відносяться до професій авіаційного персоналу, а також до державних авіаційних інспекторів застосовується контрактна форма трудового договору.

Стаття 54. Медичний сертифікат

1. Медичний сертифікат авіаційному персоналу видається на підставі заяви та медичного обстеження для підтвердження його фізичної та психічної придатності і є необхідною умовою для прийняття рішення про видачу або поновлення дії свідоцтва особи авіаційного персоналу згідно з авіаційними правилами України.

2. Медична сертифікація не застосовується до авіаційного персоналу з технічного обслуговування повітряних суден.

Стаття 55. Медичне обстеження авіаційного персоналу

1. Особа авіаційного персоналу не має права виконувати польоти та професійні обов’язки, пов’язані з обслуговуванням виконання польотів, у випадку погіршення або втрати встановленої медичними правилами фізичної або психічної придатності.

2. Особа авіаційного персоналу, якій відомо про погіршення або втрату нею фізичної або психічної придатності для виконання своїх професійних обов’язків, зобов’язана повідомити про це своє керівництво, звернутися в медичний заклад, пройти медичне обстеження та лікування (для приватного пілота авіації загального призначення медичне обстеження та лікування).

3. Профілактичні медичні огляди (при прийнятті на роботу та протягом трудової діяльності) осіб авіаційного персоналу, що здійснюють технічне обслуговування повітряних суден та технічну експлуатацію наземних засобів зв’язку, навігації, спостереження проводиться згідно нормативних документів Міністерства охорони здоров’я.

4. Відповідальність за своєчасне проведення профілактичних медичних обстежень осіб авіаційного персоналу, що здійснюють технічне обслуговування повітряних суден та технічну експлуатацію наземних засобів зв’язку, навігації, спостереження несе керівник суб’єкта авіаційної діяльності.

Стаття 56. Медична сертифікація та нагляд у міжсертифікаційний період

1. Медичне обстеження проводять і надають висновок про наявність або відсутність медичних протипоказань до виконання своїх обов’язків авіаційні медичні екзаменатори, які виконують свої функції на базі авіаційних медичних центрів.

2. Авіаційні медичні центри та авіаційні медичні екзаменатори призначаються урядовим органом з питань цивільної авіації з наданням їм повноважень на проведення відповідної медичної сертифікації.

3. В міжсертифікаційний період медичне забезпечення авіаційної діяльності експлуатанта та провайдера аеронавігаційного обслуговування, медичний нагляд за його авіаційним персоналом проводить та несе відповідальність лікар з авіаційної медицини (штатний або на договірній основі).

4. Лікар із авіаційної медицини – це спеціаліст з вищою медичною освітою, який має відповідну клінічну спеціалізацію, пройшов підготовку з авіаційної медицини за програмою, затвердженою урядовим органом з питань цивільної авіації, у закладах освіти, які мають відповідну акредитацію центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 57. Оскарження медичного висновку

1. Особа авіаційного персоналу, яка не згодна з висновком, наданим медичним екзаменатором, має право його оскаржити в урядовому органі з питань цивільної авіації упродовж 5 днів з моменту його отримання, або до суду в установленому законодавством порядку.

2. Для професійного медичного розгляду скарги, урядовий орган з питань цивільної авіації створює авіаційну медичну раду, до складу якої входять лікарі із авіаційної та клінічної медицини. Про свої висновки авіаційна медична рада інформує заявника.

3. До складу авіаційної медичної ради не мають права входити фахові лікарі, які брали участь в обстеженні, за результатами якого був наданий висновок, що оскаржується.

Стаття 58. Вимоги до авіаційних медичних екзаменаторів

1. Авіаційним медичним екзаменатором може стати лікар, який відповідає таким вимогам:

1) має вищу медичну освіту;
2) має звання лікаря-спеціаліста з терапії, сімейної медицини, загальної практики, авіаційної медицини, організації охорони здоров’я та першу чи вищу кваліфікаційну категорію, досвід роботи в галузі;
3) пройшов курс базової підготовки з авіаційної медицини;
4) працює в медичному центрі, який має ліцензію на медичну практику Міністерства охорони здоров’я та повноваження урядового органу з питань цивільної авіації на проведення медичної сертифікації.

2. Повноваження на проведення медичної сертифікації авіаційним медичним екзаменатором надається на 3 роки.

3. Урядовий орган з питань цивільної авіації обмежує або припиняє повноваження авіаційного медичного екзаменатора у разі:

1) негативної оцінки результатів діяльності авіаційного медичного екзаменатора за попередній рік, що підтверджується повторно;
2) проведення менше десяти медичних обстежень за попередній рік;
3) позбавлення або призупинення його права займатися професійною діяльністю;
4) перевищення повноважень щодо надання медичного висновку;
5) закінчення терміну дії посвідчення екзаменатора;
6) досягнення віку 70 років.

Стаття 59. Центри авіаційної медицини

1. Для проведення медичної сертифікації центр авіаційної медицини повинен відповідати таким вимогам:

1) мати ліцензію Міністерства охорони здоров’я на медичну практику та повноваження урядового органу з питань цивільної авіації;
2) до його штатного складу мають входити авіаційні лікарі, вимоги до яких визначені авіаційними правилами;
3) надавати послуги у сфері клінічної авіаційної медицини.

2. Основним завданням центру авіаційної медицини є проведення медичного обстеження і надання висновку про наявність або відсутність медичних протипоказань для отримання медичного сертифіката.

3. Урядовий орган з питань цивільної авіації має право заборонити проведення медичної сертифікації у разі:

1) відсутності або призупинення дії ліцензії Міністерства охорони здоров’я на медичну практику;
2) негативної оцінки результатів діяльності центру за попередній рік, що підтверджується повторно;
3) відсутності в штатному розкладі медичного центру встановленої авіаційними правилами кількості авіаційних лікарів;
4) отримання від медичного центру відповідної заяви щодо неможливості або незгоди виконувати медичну сертифікацію авіаційного персоналу.

Стаття 60. Державне регулювання авіаційної медичної діяльності

1. Урядовий орган з питань цивільної авіації в процесі регулювання у сфері авіаційної медичної діяльності здійснює такі функції:

1) надає повноваження авіаційного медичного екзаменатора на проведення медичної сертифікації;
2) встановлює вимоги до медичних центрів щодо дотримання міжнародних медичних стандартів та проведення медичної сертифікації авіаційного персоналу;
3) створює апеляційний орган з правом перегляду висновків, які надані лікарями-експертами;
4) погоджує програми навчальних закладів, на базі яких проводяться курси професійної підготовки для кандидатів у авіаційного медичного екзаменатора.

2. Урядовий орган з питань цивільної авіації авіаційними правилами України:

1) встановлює кваліфікаційні вимоги до авіаційного медичного екзаменатора;
2) визначає умови і порядок:

а) проведення авіамедичного обстеження авіаційного персоналу;
б) видачі та зберігання медичних звітів про наявність або відсутність медичних протипоказань для отримання медичного сертифіката;
в) здійснення контролю за документальним оформленням та зберіганням результатів авіамедичного обстеження;

3) встановлює періодичність здійснення медичної сертифікації;
4) визначає порядок здійснення медичного нагляду за авіаційним персоналом в міжсертифікаційний період.

Розділ VIII ЕКІПАЖ ПОВІТРЯНОГО СУДНА

Стаття 61. Екіпаж повітряного судна

1. Екіпаж повітряного судна складається з осіб льотного складу, до якого належить особи льотного екіпажу та екіпажу пасажирського салону (бортпровідники), які постійно виконують під час польоту такі функції:

1) керування повітряним судном;
2) обслуговування двигунів, устаткування, механізмів та пристроїв, необхідних для польоту повітряного судна, обладнання, встановленого на повітряному судні, зокрема фотографічних та метеорологічних приладів, призначених для виконання авіаційних робіт та випробувань, обладнання для забезпечення стрибків з парашутом;
3) забезпечення процедур безпеки пасажирів на борту повітряного судна та їх обслуговування.

2. Льотний склад цивільної авіації відноситься до однієї з трьох категорій за виконанням функцій:

1) випробування та приймання;
2) повітряні перевезення;
3) авіаційні роботи.

3. Склад екіпажу визначається в залежності від типу повітряного судна, характеристик та тривалості польоту і характеру операцій, для яких це повітряне судно призначене. Поіменний список членів екіпажу визначається експлуатантом перед кожним польотом.

4. Мінімальна чисельність складу екіпажу повітряного судна встановлюється керівництвом з льотної експлуатації конкретного типу повітряного судна.

Стаття 62. Обов’язки та права членів екіпажу повітряного судна

1. Член екіпажу відповідає за належне виконання своїх службових обов’язків, виконання обов’язків, пов’язаних з безпекою повітряного судна і його пасажирів.

2. Член екіпажу повинен:

1) доповідати командиру про будь-який випадок або помилку, відмову, збій чи дефект, котрі, можуть вплинути на безпечну експлуатацію повітряного судна, включаючи його аварійні системи;
2) використовувати операторські схеми доповіді про випадки загрози згідно з програмами техніки безпеки і заходів щодо безпеки польотів і подавати командиру відповідний рапорт.

3. Членові екіпажу забороняється виконувати свої обов’язки на повітряному судні, якщо він:

1) знаходиться у стані фізіологічного впливу обставин або дії будь-якого препарату, що впливають на його працездатність і загрожують безпеці польоту повітряного судна;
2) не впевнений в можливості безпечно виконувати свої службові обов’язки, відчуваючи надмірну втому або інший стан.

4. Членові екіпажу забороняється вживати алкоголь менш ніж за 8 годин до початку та під час виконання своїх службових обов’язків у польоті або оголошення режиму готовності. За наявності рівня алкоголю в крові, що перевищує 0,2 проміле, член екіпажу відстороняється від виконання своїх обов’язків.

5. Член екіпажу має право відмовитися від виконання польоту, якщо є аргументовані сумніви щодо належного виконання ним обов’язків через стан здоров’я та/або інші обставини.

6. Членам екіпажу повітряного судна забороняється проносити з собою на борт повітряного судна заборонені предмети і речовини, перелік яких визначений урядовим органом з питань цивільної авіації.

Стаття 63. Командир повітряного судна

1. Командиром повітряного судна призначається пілот, що має відповідну кваліфікацію та досвід. Командира повітряного судна, із числа членів екіпажу, призначає експлуатант для виконання керівних функцій на повітряному судні.

2. Власник або орендар повітряного судна авіації загального призначення призначає пілота, на якого покладає виконання функцій командира повітряного судна та відповідальність за безпечне виконання польоту.

3. Якщо до складу екіпажу повітряного судна входить лише одна особа, вона виконує обов’язки командира повітряного судна.

Стаття 64. Відповідальність та повноваження командира повітряного судна

1. Командир повітряного судна несе персональну відповідальність:

1) за безпеку всіх членів екіпажу, пасажирів і вантажу на борту повітряного судна з моменту посадки на борт і до моменту, коли він покидає повітряне судно після польоту;
2) за експлуатацію і безпеку повітряного судна, починаючи з моменту запуску двигуна і готовності повітряного судна вирулити на злітну смугу для зльоту і до моменту посадки повітряного судна і заглушення двигуна (двигунів), що використовувались в якості основних силових установок.

2. Командир повітряного судна є довіреною особою експлуатанта повітряного судна з правом укладання від його імені договорів і угод в інтересах виконання завдання на політ, забезпечення безпеки польоту, збереження повітряного судна, життя і здоров’я пасажирів та членів екіпажу.

3. Командир повітряного судна забезпечує:

1) проведення у повному обсязі передпольотної підготовки;
2) наявність та відповідність польотної бортової документації повітряного судна Керівництву з льотної експлуатації повітряного судна та Керівництву з виконання польотів;
3) інформованість всіх пасажирів про місцезнаходження аварійних виходів, розташування і використання відповідного аварійного і рятувального обладнання.

4. Командир повітряного судна у разі потенційної, загрози безпеці повітряного судна, його екіпажу або пасажирів зобов’язаний:

1) здійснювати особистий контроль за безпекою пасажирів та екіпажу;
2) висадити будь-яку особу або вилучити будь-яку частину вантажу;
3) відмовитись від транспортування небажаних пасажирів, якщо вони знаходяться під небезпечним впливом алкоголю або медичних препаратів, а також депортованих осіб, якщо їх переміщення є небезпечним для повітряного судна або його пасажирів.

5. Командир повітряного судна має право приймати остаточне рішення про:

1) приймання чи неприймання повітряного судна з експлуатаційними недоліками, дозволеними експлуатаційною документацією;
2) зліт, політ і посадку повітряного судна, зміну плану і режиму польоту;
3) зливання в польоті пального, скидання багажу, вантажу і пошти, припинення польоту і посадку повітряного судна на запасному аеродромі або вимушену посадку поза аеродромом для рятування життя людей та збереження повітряного судна у разі виникнення загрози безпеці польоту;
4) зміну повітряної лінії польоту, переліт державного кордону та(або) посадку повітряного судна на аеродромі, не передбаченому завданням на політ, у разі виникнення загрози для життя і здоров’я пасажирів та членів екіпажу, пов’язаної з актом незаконного втручання в діяльність авіації.

6. Командир повітряного судна має право:

1) віддавати команди, які він вважає необхідними і такими, що гарантують безпеку повітряного судна, пасажирів та майна, що перевозиться на повітряному судні, обов’язкові для будь-якої особи, яка перебуває на борту повітряного судна, та вимагати їх виконання;
2) вживати заходів, у тому числі примусових, до осіб, які своїми діями створюють загрозу безпеці польоту і не виконують його розпоряджень;
3) усувати від виконання завдання на політ та замінювати членів екіпажу повітряного судна, рівень підготовки яких не відповідає завданню на політ, а дії загрожують безпеці польоту;
4) у разі потреби зобов’язати інших членів екіпажу тимчасово виконувати на борту повітряного судна обов’язки, які не відповідають їх прямим службовим обов’язкам.

7. Експлуатант повітряного судна повинен вжити всіх можливих заходів щодо гарантій виконання особами, які перебувають на повітряному судні, всіх законних наказів командира повітряного судна з метою забезпечення безпеки літака, осіб та майна, що знаходяться на ньому.

8. Командир повітряного судна або пілот, якому було передано управління польотом, в екстремальній ситуації для врятування життя людей або в аварійній ситуації, що вимагає невідкладного прийняття рішення, має право відступити від правил і вимог нормативних документів, що регламентують безпеку польоту, з негайним повідомленням про прийняте рішення органу управління повітряним рухом, з яким він здійснює зв’язок.

9. Командир повітряного судна несе персональну відповідальність і зобов’язаний відстежувати постійну роботу та достовірність, якщо виникнуть підстави у необхідності записаної інформації, устаткування та пристроїв:

1) запису даних польоту, зберігання усіх його даних під час польоту та після його завершення;
2) запису звукового сполучення (голосів, шумів, тону) у кабіні під час польоту.

10. Командир повітряного судна, який отримав сигнал лиха від іншого повітряного судна або морського судна, помітив повітряне чи морське судно, що зазнало аварії чи якому загрожує небезпека, або помітив іншу катастрофу, стихійне лихо або людину в морі, для життя якої існує загроза, зобов’язаний надати допомогу постраждалим або особам, для життя яких існує загроза, в обсязі, що дозволяє йому надати таку допомогу без загрози безпеці повітряного судна, пасажирів, членів екіпажу або інших осіб, за яких він несе відповідальність.

Стаття 65. Робочий час члена екіпажу повітряного судна

Робочий час членів екіпажів цивільних повітряних суден визначається авіаційними правилами України.

Стаття 66. Додаткові спеціалісти на борту повітряного судна

1. Для виконання певних функцій, крім функцій екіпажу, за рішенням експлуатанта на борту повітряного судна, можуть знаходитись спеціалісти, які не входять до складу екіпажу і які забезпечують виконання технологічних процесів перевезення та виконання видів польотів або видів авіаційних робіт або технічне обслуговування повітряних суден в позабазових аеропортах.

2. Умови перебування на борту повітряного судна додаткових спеціалістів визначаються експлуатантом і погоджуються урядовим органом з питань цивільної авіації.

3. Перевезення додаткових спеціалістів на борту повітряного судна оформляється записом у польотному завданні екіпажу.

Розділ IХ АЕРОДРОМИ І АЕРОПОРТИ

Стаття 67. Аеродроми (вертодроми)

1. Аеродром (вертодром) включає наступні елементи (аеродромні об’єкти): поверхні (штучні, ґрунтові або водні), які призначені для посадки, зльоту, руху, стоянки повітряних суден, руху наземного транспорту на території аеродрому, ґрунтові елементи аеродрому, об’єкти обслуговування повітряного руху, засоби зв’язку, навігації та спостереження візуальні засоби забезпечення польотів, об’єкти та засоби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення, забезпечення авіаційної безпеки, метеорологічного забезпечення, електрозабезпечення аеродрому, споруди та мережі інженерних комунікацій, які забезпечують роботу аеродромних об’єктів.

2. Рішення про спільне використання аеродрому приймають власник аеродрому та урядовий орган з питань цивільної авіації.

Стаття 68. Державна реєстрація аеродромів

1. Цивільні аеродроми підлягають обов’язковій державній реєстрації.

Державний реєстр цивільних аеродромів України веде урядовий орган з питань цивільної авіації.

2. Урядовий орган з питань цивільної авіації може відмовити заявнику у виключенні з Державного реєстру аеродромів цивільної авіації України цивільного аеродрому в разі, якщо даний аеродром є важливим для забезпечення інтересів держави щодо збереження транспортної системи в даному регіоні.

3. Злітно-посадкові майданчики та тимчасові вертодроми не підлягають реєстрації у Державному реєстрі аеродромів цивільної авіації України.

Стаття 69. Сертифікація аеродрому

1. Цивільні аеродроми України та аеродроми спільного використання підлягають сертифікації. Сертифікація аеродрому включає в себе оцінку всіх елементів та об’єктів аеродрому на відповідність норм, встановлених авіаційними правилами України.

2. У разі подачі заявки на сертифікацію аеродрому спільного використання заявник повинен отримати згоду відповідного центрального органу виконавчої влади (якому підпорядкований аеродром), а також надати відповідний договір, у якому містяться умови надання аеродрому для потреб цивільної авіації.

3. Якщо утримувачами сертифіката аеродрому та сертифіката наземного обслуговування, є різні юридичні особи, між ними укладається угода з визначенням меж відповідальності, порядку взаємодії, прав та обов’язків стосовно забезпечення безпеки польотів та авіаційної безпеки.

4. Утримувачі сертифікатів аеродрому та наземного обслуговування несуть відповідальність за дотримання вимог, встановлених авіаційними правилами України і безпосередньо забезпечують безпеку та регулярність польотів, безпечну експлуатацію аеродрому та аеропорту і захист інтересів споживачів аеропортових послуг.

Стаття 70. Експлуатант аеродрому

1. Керівник експлуатанта аеродрому безпосередньо несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів, контроль за станом приаеродромної території, контроль за будівництвом об’єктів та діяльністю суб’єктів на аеродромі та на приаеродромній території, контроль за дотриманням вимог щодо установки маркувальних знаків і радіотехнічних пристроїв та підтримання встановленого порядку виконання та забезпечення польотів на аеродромі та здійснює координацію діяльності на аеродромі різних підприємств та організацій.

2. З метою забезпечення безпеки польотів керівник експлуатанта аеродрому є незалежним в прийнятті рішень щодо забезпечення безпеки авіації на аеродромі.

3. Експлуатант аеродрому не має права вводити дискримінаційні заходи та обмеження прав користувачів аеропорту, суб’єктів з наземного обслуговування крім випадків, коли такі обмеження стосуються забезпечення безпеки польотів і авіаційної безпеки.

4. Експлуатант аеродрому несе відповідальність перед експлуатантом повітряного судна за завдану шкоду повітряному судну з вини експлуатанта аеродрому.

Стаття 71. Маркування аеродромів, злітно-посадкових майданчиків

1. Аеродроми, злітно-посадкові майданчики і їх елементи повинні мати маркувальні знаки у відповідності до вимог авіаційних правил України для аеродромів цивільної авіації.

2. Розміщення на приаеродромній території будь-яких знаків, пристроїв і позначень, подібних до маркувальних знаків, що використовуються для розпізнання аеродрому, злітно-посадкового майданчика та їх елементів, забороняється.

Стаття 72. Маркування об’єктів і перешкод

1. Усі об’єкти і перешкоди, які розташовані на приаеродромній території і перетинають поверхні обмеження перешкод, повинні бути обладнані денними і нічними маркувальними знаками та пристроями згідно з вимогами авіаційних правил України для аеродромів цивільної авіації.

2. Маркування об’єктів і перешкод денними та нічними маркувальними знаками та пристроями здійснюється власниками цих об’єктів за свій рахунок.

Стаття 73. Приаеродромна територія. Будівництво на приаеродромній території

1. Будівлі і природні об’єкти, які розташовані на приаеродромній території не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

2. На приаеродромній території запроваджується особливий порядок одержання дозволу на будівництво (реконструкцію) та на діяльність, яка може впливати на безпеку польотів та створювати перешкоди для роботи наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження. До цієї діяльності відносяться: вибухові роботи; діяльність, що сприяє скупченню птахів; встановлення радіовипромінювальних пристроїв; роботи, які пов’язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повітряний простір; роботи, пов’язані із запуском ракет та куль-зондів; діяльність, яка пов’язана з польотами літальних апаратів; з викидами димів та газів що можуть погіршувати видимість у районі аеродрому; будівництво повітряних високовольтних ліній електропостачання, висадка та вирощування дерев або зелених насаджень.

3. Надання дозволу на будівництво (реконструкцію), визначення умов забудови, використання землі і споруд та діяльність, яка визначена пунктом 3 цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством та за погодженням з експлуатантом аеродрому та урядовим органом з питань цивільної авіації.

4. Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою на те особою до відповідних органів місцевого самоврядування, підвідомча територія яких повністю чи частково підпадає під приаеродромну територію.

5. Для запобігання порушень умов погодження, неузгодженого будівництва експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.

6. Експлуатант аеродрому та провайдер аеронавігаційного обслуговування за взаємною згодою та за згодою місцевих органів влади мають право встановлювати на приаеродромній території та за її межами наземні засоби зв’язку, навігації та спостереження, світлотехнічні засоби, прокладати інженерні мережі, користуватися правом доступу до такого обладнання.

7. В смугах повітряних підходів до аеродромів може бути обмежено спорудження об’єктів, в яких можуть одночасно знаходитись велика кількість людей, а також об’єктів підвищеної небезпеки, обмежено розташування високовольтних повітряних ліній.

8. Якщо дерева або гілки дерев становлять перешкоду для повітряного руху або знаходяться поблизу розташування повітряних ліній електрозв’язку та електропостачання, антенно-фідерних пристроїв наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження, світлотехнічних засобів, які заважають їхньому встановленню або роботі експлуатант аеродрому має право вимагати усунення цих перешкод або самостійно зрізати дерева та гілки дерев без згоди власника і компенсації збитків власнику.

9. На відстані до 15 кілометрів від меж аеродрому, забороняється розміщення місць відкритого складування харчових відходів, звалищ, споруджувати або розбудовувати споруди, які сприяють масовому скупченню птахів і можуть створювати загрозу для повітряного руху.

10. Органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи, незалежно від форм власності, які допустили порушення порядку видачі або отримання дозволу на будівництво, реконструкцію та діяльність зазначену в пункті 3 цієї статті, умов дозволу, зобов’язані згідно з рішенням урядового органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність зазначену в пункті 3 цієї статті до вирішення питання можливості та умови подальшого будівництва відповідно до законодавства України.

11. Будь яка шкода, завдана власнику або експлуатанту аеродрому, постійного злітно-посадкового майданчика чи аеропорту та споживачу їх послуг, у тому числі експлуатанту повітряного судна, внаслідок порушень, які пов’язані з фактом будівництва, реконструкції чи іншої діяльності на приаеродромній території, підлягає відшкодуванню відповідно до законодавства України.

Стаття 74. Аеропорти

Аеропорт, як суб’єкт авіаційної діяльності, який забезпечує прийняття та відправку повітряних суден, організацію наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, вантажу та пошти і має для цього аеродром, споруди, обладнання, техніку, персонал та може включати розташовані на його території об'єкти системи організації повітряного руху, метеорологічного забезпечення, вертольотні майданчики, під'їзні колії зі смугами відводу, об'єкти соціальної сфери і інші спорудження і об'єкти.

1. Для обслуговування міжнародних польотів в аеропорту повинні здійснюватись митний, прикордонний, санітарно-карантинний та інші види контролю, які передбачені законодавством України.

2. Дозвіл аеропорту на обслуговування міжнародних польотів надається урядовим органом з питань цивільної авіації згідно з авіаційними правилами України.

3. В аеропорту повинна бути система зворотного зв’язку пасажирів з адміністрацією аеропорту для своєчасного реагування на скарги пасажирів.

Стаття 75. Координовані аеропорти

1. Якщо пропускна здатність аеропорту задовольняє попит авіакомпаній та при цьому аеропорт здатен забезпечити необхідний рівень обслуговування рейсів таких авіакомпаній, то аеропорт визначається некоординованим. Слот – регулювання в некоординованому аеропорту здійснюється експлуатантом аеропорту.

2. У разі, якщо попит авіакомпаній на виконання польотів до/з аеропорту, або на обслуговування рейсів в такому аеропорту перевищує його пропускну спроможність та/або виробничі можливості аеропорту, то урядовий орган з питань цивільної авіації визначає цей аеропорт координованим та призначає координатора аеропорту (групи аеропортів), який здійснює слот – регулювання.

Аеропорт може бути оголошено координованим на певний період часу, необхідний для приведення пропускної спроможності аеропорту у відповідність з навантаженням та попитом на його послуги.

3. Координатор аеропорту має бути фізичною або юридичною особою, яка є функціонально та фінансово незалежною від аеропорту або користувачів цього аеропорту. Фінансування діяльності координатора аеропорту здійснюється за рахунок Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

4. З метою належного представництва інтересів сторін та вирішення питань, пов’язаних з діяльністю координатора створюється координаційний комітет. Координаційний комітет може бути призначений для більше ніж одного аеропорту.

5. Порядок і процедура визначення аеропорту щодо координованості, вибору, призначення координатора, його діяльності, його фінансування, процесу розподілу і виділення координатором слотів для авіаперевізників, нагляду за діяльністю координатора, дій у разі скасування координації в аеропорту, створення і роботи координаційного комітету встановлюється авіаційними правилами України.

Стаття 76. Експлуатант аеропорту

1. Експлуатант аеропорту несе відповідальність за організацію заходів щодо безпеки польотів, авіаційної безпеки, організацію наземного обслуговування, організацію і проведення пошукових, аварійно-рятувальних і протипожежних робіт при аварійних і надзвичайних подіях з повітряними суднами на території аеропорту та у районі аеродрому, наземного обслуговування, ефективне надання послуг користувачам аеропорту.

2. Експлуатант аеропорту (аеродрому), злітно-посадкового майданчика повинен прийняти заходи щодо унеможливлення зльоту повітряного судна на підставі звіта про письмове рішення державного інспектора, складеного відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 15 цього Кодексу.

3. Експлуатант аеропорту може одночасно бути експлуатантом аеродрому.

4. Експлуатант аеропорту може самостійно надавати послуги в аеропорту, а також може на договірних умовах передати права на наземне обслуговування в аеропорту юридичним чи фізичним особам.

5. Експлуатант аеродрому зобов'язаний забезпечувати експлуатантів повітряних суден метеорологічною інформацією власними силами або на договірних умовах відповідно до авіаційних правил України.

6. Керівник експлуатанта аеродрому, аеропорту має право відмовитись від виконання розпорядження, яке може привести до виникнення загрози безпеки польотів або авіаційної безпеки. При цьому керівник експлуатанта аеродрому повинен повідомити про причину відмови орган, або керівника, який віддав таке розпорядження.

7. Експлуатант аеропорту не має права вводити дискримінаційні заходи та обмеження прав користувачів аеропорту та суб’єктів наземного обслуговування крім випадків, коли такі обмеження стосуються забезпечення безпеки польотів або авіаційної безпеки. В разі накладання таких обмежень вони повинні бути обґрунтованими, об’єктивними, чіткими і недискримінаційними.

8. Експлуатант аеропорту повинен забезпечити необхідні умови для обслуговування пасажирів з обмеженими фізичними можливостями.

Стаття 77. Управління аеропортами та цивільними аеродромами

1. Якщо аеропорт або цивільний аеродром не використовується за цільовим призначенням, аеродром не сертифікуються протягом більше трьох років держава з метою збереження транспортної системи має право відповідно до законодавства вилучити та передати аеропорт, цивільний аеродром, що знаходяться у власності фізичних та юридичних осіб до державної власності або розірвати договір оренди, концесії, управління з вищезазначеними фізичними та юридичними особами.

2. Збитки, заподіяні власнику в результаті повернення до державної власності аеропортів та цивільних аеродромів, у тому числі вартість майна, відшкодовуються державою в порядку, встановленому законодавством України. З фізичних та юридичних осіб стягується відповідна компенсація, в разі заключення договорів оренди, концесії або управління якщо інфраструктурі аеропорту, цивільного аеродрому була нанесена шкода.

3. Рішення про ліквідацію, зміну форми власності аеропортів, цивільних аеродромів в частині виконання вимог пункту 1 цієї статті приймається відповідно до законодавства України.

Стаття 78. Землі аеропортів (аеродромів)

1. Землі аеропортів (аеродромів) мають суспільно важливу значимість і за своїм цільовим призначенням є землями транспорту. Зміна цільового призначення земель аеропорту провадиться відповідно до законодавства.

2. Землі аеропортів (аеродромів), що перебувають у державній та комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу без згоди Кабінету Міністрів України.

3. Землі аеропорту, можуть передаватись в оренду іншим суб’єктам господарської діяльності для будівництва, експлуатації, авіаційної або неавіаційної діяльності, яка спрямована на задоволення потреб пасажирів та користувачів аеропортів тільки за згодою власника аеропорту (аеродрому) у встановленому законодавством порядку.

4. З метою узгодженої роботи всіх суб’єктів авіаційної діяльності на території аеропорту встановлюються земельні сервітути. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

5. Землі аеродрому можуть використовуватися тільки з метою забезпечення аеродромної діяльності. Можливе використання землі аеродромів для заходів тимчасового характеру за погодженням з власником аеродрому та урядовим органом з питань цивільної авіації.

6. Органи місцевої виконавчої влади на базі затверджених у встановленому порядку планів перспективного розвитку аеропортів на довгостроковий період зобов’язані резервувати землі, які необхідні для розвитку аеропортів (аеродромів).

Стаття 79. Майно аеропортів (аеродромів)

1. Аеродроми та аеродромні об’єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, системи посадки, наземні засоби зв’язку, навігації, спостереження, інші елементи аеродромів, що забезпечують безпеку польотів) та перебувають у державній і комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу.

2. Об’єкти інфраструктури, що призначені для наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажу, об’єкти неавіаційних видів діяльності можуть передаватись в концесію, оренду у встановленому законодавством порядку за умови, що не буде змінено цільового призначення таких об’єктів.

Стаття 80. Будівництво, реконструкція і модернізація аеропортів (аеродромів)

1. Будівництво та реконструкція аеропортів є суспільною потребою.

2. З моменту початку процедури вибору площадки і до ухвалення рішення про вибір площадки для будівництва (розширення) аеропорту, але не більше одного року забороняється відведення земельних ділянок та видача дозволів на проектування і зведення об'єктів і споруд.

3. Визначення місця розташування або розширення аеропорту (аеродрому) повинне здійснюватись місцевими органами виконавчої влади за погодженням з урядовим органом з питань цивільної авіації на основі розгляду матеріалів технічного, економічного та екологічного висновків з урахуванням соціальної ситуації в регіоні з представленням альтернативних варіантів.

4. Дозвіл на будівництво аеропортів, аеродромів надається згідно законодавства за погодженням з урядовим органом з питань цивільної авіації та Міністерством оборони.

Дозвіл на будівництво аеропорту (аеродрому) повинен містити обов’язки заявника щодо умов експлуатації аеропорту (аеродрому), впливу спорудження аеропорту (аеродрому) на довкілля, раціонального планування землекористування, захисту прав третіх осіб, а також захисту життя і майна осіб, які перебувають на території, яка планується під будівництво (розширення) аеропорту (аеродрому) та на сельбищній території.

5. Будівництво і реконструкція аеропортів, цивільних аеродромів може здійснюватись у встановленому порядку за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджетів місцевих органів самоврядування, власних коштів авіапідприємств, а також інших коштів.

Стаття 81. Наземне обслуговування в аеропортах і на аеродромах

1. Класифікація послуг з наземного обслуговування за їх видами, умови надання доступу до аеропортових об’єктів та інфраструктури аеропорту, порядок взаємодії суб’єктів наземного обслуговування та умови доступу та обмеження до виконання такої діяльності визначаються авіаційними правилами України.

2. Перелік послуг з наземного обслуговування, які підлягають обов’язковій сертифікації визначаються авіаційними правилами України.

3. Суб’єкти наземного обслуговування, які надають послуги з наземного обслуговування, які підлягають обов’язковій сертифікації здійснюють свою діяльність на території аеропорту та аеродрому на підставі відповідного сертифікату, виданого урядовим органом з питань цивільної авіації.

4. Експлуатант аеропорту /аеродрому, суб’єкт наземного обслуговування несе відповідальність за збитки завдані користувачам аеропорту/аеродрому, спричинені необґрунтованою відмовою в обслуговуванні повітряного судна.

Стаття 82. Обмеження монополістичної діяльності в аеропортах. Вільна конкуренція та рівноправність

1. Експлуатанти аеропорту (аеродрому) виходячи з технічних можливостей зобов’язані надати користувачам та суб’єктам аеропортової діяльності рівні умови користування аеропортом та аеродромом, якщо інше не передбачено законодавством.

2. Експлуатант аеропорту (аеродрому), митні органи, прикордонні органи зобов’язані надавати можливість суб’єктам господарювання, якщо вони мають відповідний сертифікат і здійснюють наземне обслуговування інших користувачів, а також користувачам, які здійснюють обслуговування власних рейсів, агентам з наземного обслуговування, виконувати свою виробничу діяльність, вільно користуватись обладнанням і територією аеропорту (аеродрому), а також його централізованою інфраструктурою, на недискримінаційних умовах та у спосіб, який не порушує засад чесної конкуренції.

Стаття 83. Компетенція місцевих органів державної виконавчої влади щодо забезпечення діяльності аеропортів

1. До компетенції місцевих органів державної виконавчої влади належать:

1) здійснення, відповідно до законодавства, контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування пасажирів в аеропортах підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, зв'язку;
2) дотримання вимог щодо використання приаеродромної території;
3) забезпечення в межах компетенції будівництва, реконструкції, благоустрою та експлуатації під'їзних доріг до аеропортів;
4) організація благоустрою привокзальних площ аеропортів;
5) організація регулярного руху громадського транспорту між аеропортами та населеними пунктами;
6) забезпечення електрозв'язку між аеропортами і населеними пунктами;
7) забезпечення належних умов паркування автотранспорту та безперешкодного проїзду спец автотранспорту на привокзальній площі.

2. Забезпечення громадського порядку в аеропортах здійснюється відповідними правоохоронними органами.

3. При плануванні розвитку транспортної інфраструктури щодо обслуговування пасажирів в аеропортах місцеві органи державної виконавчої влади здійснюють свою роботу у взаємодії з експлуатантами аеропортів.

Стаття 84. Забезпечення доступу і обмеження прав користування аеропортами та аеродромами

1. Експлуатант аеродрому (аеропорту), який відкритий для прийому і відправлення повітряних суден, зобов’язаний надавати дозвіл на посадку повітряних суден в межах технічних можливостей аеродрому.

2. Експлуатант аеропорту до/з якого здійснюються пасажирські перевезення повинен забезпечувати максимально безперервну експлуатацію аеропорту(аеродрому) з метою забезпечення належного функціонування авіатранспортної системи України.

З цією метою, проведення ремонтних, технологічних або інших робіт, які можуть стати на заваді виконання польотів до/з цього аеропорту, здійснюється тільки за погодженням з урядовим органом з питань цивільної авіації.

3. Експлуатант аеропорту(аеродрому) до/з якого здійснюються пасажирські перевезення повинен забезпечити максимально безперервну експлуатацію аеродрому в зимових умовах та відновлення його експлуатації після закриття, внаслідок метеорологічних умов, в терміни визначені авіаційними правилами України.

4. Користування аеропортами та цивільними аеродромами обмежується:

1) при загрозі безпеки польотів, пов’язаної із функціонуванням аеродрому, у разі закриття аеродромів і аеропортів для прийому і відправлення повітряних суден у зв'язку з технічними чи метеорологічними умовам у разі виникнення або загрози виникнення інфекційних захворювань;
2) у частині доступу в контрольовані зони аеропортів (аеродромів) відповідно до вимог забезпечення авіаційної безпеки у порядку, встановленому авіаційними правилами України;
3) у випадках дії нездоланної сили.

5. Експлуатант аеродрому, який відкритий для прийому і відправлення повітряних суден, зобов’язаний надавати позачерговий дозвіл:

1) на вимушену посадку будь-якому повітряному судну, яке зазнає аварії;
2) будь-якому повітряному судну, яке здійснює політ з метою захисту життя та здоров’я людей або з метою ліквідації надзвичайних ситуацій;
3) будь-якому повітряному судну, яке здійснює політ, прямо пов'язаний із забезпеченням громадського правопорядку та інтересами національної безпеки;
4) на посадку при використанні аеродрому як запасного.

6. При наявності заборгованості за аеропортове обслуговування або за збитки причинені аеропорту експлуатант аеропорту (аеродрому) має право не обслуговувати повітряне судно до моменту ліквідації заборгованості.

7. З метою надання консультацій, координації суб’єктів авіаційної діяльності в аеропортах та належного представництва інтересів сторін щодо умов використання аеропортів, та діяльності організацій з наземного обслуговування, в аеропортах створюються аеропортові комітети під керівництвом експлуатанта аеропорту, до складу яких входять представники експлуатанта аеропорту, органів обслуговування повітряного руху, авіаційних перевізників, які базуються в аеропорту або їх представницьких організацій, а також представники суб’єктів аеропортової діяльності. Урядовий орган з питань цивільної авіації, при необхідності, може направити свого представника для участі у роботі вищезазначеного комітету.

Стаття 85. Плата за аеропортове обслуговування

1. При наданні аеропортового обслуговування в аеропортах та на аеродромах по забезпеченню зльоту-посадки повітряних суден, обслуговуванню пасажирів в аеровокзалі, забезпеченню авіаційної безпеки, пошуку та рятування у зоні відповідальності аеропорту, забезпеченню наднормативної стоянки, обслуговуванню вантажів та при забезпеченні іншими послугами, пов’язаними з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах стягується плата з метою відшкодування витрат, понесених експлуатантом аеропорту чи аеродрому при наданні вказаних послуг, та з метою створення економічних передумов для ефективної роботи аеропорту чи аеродрому.

2. Польоти повітряних суден для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та для забезпечення авіаційного пошуку і рятування, інших випадків які загрожують життю і здоров’ю людей звільняються від плати за аеропортове обслуговування в тому числі за зліт-посадку повітряних суден, за обслуговування пасажирів в аеровокзалі, за забезпечення авіаційної безпеки, за забезпечення наднормативної стоянки, крім випадків, коли такі польоти виконуються в рамках здійснення комерційної діяльності.

Перелік інших видів польотів, які звільняються від плати за аеропортове обслуговування визначається Кабінетом Міністрів України.

Відшкодування аеропортам та аеродромам витрат на аеропортове та аеродромне обслуговування всіх вищезазначених категорій польотів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

3. Плата за аеропортові послуги по забезпеченню зльоту-посадки повітряних суден, обслуговуванню пасажирів в аеровокзалі, забезпеченню авіаційної безпеки, забезпеченню наднормативної стоянки (аеропортові збори) та інші послуги, які надаються аеропортом (аеродромом) користувачам встановлюються відповідно до законодавства України на підставі розрахунків, проведених експлуатантом аеропорту (аеродрому). Порядок розрахунку плати за аеропортові та інші послуги в аеропортах (аеродромах), порядок оплати та звільнення від неї визначаються відповідно до законодавства України та Стандартів і Рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.

4. У разі необхідності модернізації (реструктуризації) аеропорту або будівництва нових об’єктів інфраструктури (елементи аеродрому, термінали, інші об’єкти, що потребують значних обсягів фінансування) аеропорт має право вводити спеціальний збір на фінансування цього проекту.

5. Для введення спеціального збору на фінансування проекту власник аеропорту має погодити бізнес-план проекту реконструкції аеропорту з урядовим органом з питань цивільної авіації та Мінекономіки відповідно до законодавства України та Стандартів і Рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.

6. Спеціальний збір на фінансування проекту не підлягає оподаткуванню, встановлюється на обмежений період часу і може використовуватись виключно на фінансування проекту.

7. Порядок введення спеціального збору та контролю за його цільовим використанням встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділ X ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 86. Захист навколишнього середовища від шкідливого впливу польотів цивільних повітряних суден

1. Суб’єкти авіаційної діяльності зобов’язані під час експлуатації повітряних суден на землі та в повітрі вживати заходів для зменшення рівня шуму або зведення його до мінімального рівня, для зменшення емісії двигунів, електромагнітного та радіаційного випромінювання та викидів палива.

2. Скидання з повітряних суден шкідливих для здоров’я людей та навколишнього природного середовища речовин, відходів і матеріалів забороняється, крім випадків аварійної ситуації та виконання авіаційних робіт. Винні у таких діях особи несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Стаття 87. Захист населення від шкідливого впливу авіаційного шуму, емісії авіаційних двигунів та електромагнітного випромінювання

1. Максимально допустимий рівень авіаційного шуму, емісії авіаційних двигунів та електромагнітного випромінювання об’єктів авіаційної діяльності не повинен перевищувати гранично допустимий рівень, який встановлений авіаційними правилами України.

3. Якщо встановлений рівень авіаційного шуму цивільного повітряного судна перевищує рівні, урядовий орган з питань цивільної авіації має право обмежити або заборонити польоти такого повітряного судна.

4. Обмеження та заборони встановлюються з урахуванням заходів, спрямованих на зменшення рівня шуму в аеропорту та поблизу нього, включаючи:

1) технічне зниження рівня шуму від повітряних суден;
2) просторове зонування території навколо аеропорту з умов авіаційного шуму та інших несприятливих екологічних факторів, відповідне її планування і забудова;
3) запровадження експлуатаційних заходів під час зльоту і посадки повітряних суден, відповідна організація повітряного руху з метою зменшення впливу авіаційного шуму та інших несприятливих екологічних факторів в аеропорту і біля нього;
4) запровадження обмежень та заборон на польоти цивільних повітряних суден в даному аеропорту.

Стаття 88. Протипожежне забезпечення аеродромів та аеропортів

Для вжиття заходів пожежної безпеки, протипожежного забезпечення польотів та участі в аварійно-рятувальних роботах в аеропортах (на аеродромах) створюються служби пожежної безпеки, які провадять свою діяльність у порядку, установленому законодавством України та авіаційними правилами України.

Розділ XI ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ ВІД АКТІВ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ

Стаття 89. Організація забезпечення авіаційної безпеки

1. Урядовий орган з питань цивільної авіації відповідає за розробку, впровадження та забезпечення виконання Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації.

2. Забезпечення захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання здійснюється шляхом впровадження комплексу організаційних і практичних заходів, а також залучення людських та матеріальних ресурсів відповідно до Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації та нормативно-правових актів, які регламентують окремі напрямки забезпечення авіаційної безпеки.

3. Забезпечення координації та взаємодії на державному рівні всіх органів виконавчої влади щодо захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання здійснюється Національним комітетом з авіаційної безпеки, який є дорадчим органом, Положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. З метою контролю за дотриманням вимог Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, оперативного та ефективного усунення недоліків урядовий орган з питань цивільної авіації здійснює на регулярній основі комплексні, сертифікаційні, планові, позапланові перевірки стану авіаційної безпеки, а також ситуаційні експерименти, випробування, огляди, спостереження.

5. Урядовий орган з питань цивільної авіації разом з іншими державними органами, задіяними в забезпеченні виконання Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, розробляє та реалізує Державну програму контролю якості забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації.

6. З метою здійснення заходів із забезпечення захисту, охорони та безпеки пасажирів, членів екіпажу, авіаційного персоналу, персоналу, задіяного в авіаційній діяльності, повітряних суден, об’єктів, суб’єктів авіаційної діяльності незалежно від форм власності та підпорядкованості в суб’єктах авіаційної діяльності створюються служби авіаційної безпеки.

7. Служби авіаційної безпеки підлягають обов’язковій сертифікації на право здійснення конкретних видів діяльності із забезпечення авіаційної безпеки.

8. Суб’єкт авіаційної діяльності, який не має сертифікованої служби авіаційної безпеки, делегує обов’язки з виконання окремих видів забезпечення авіаційної безпеки відповідним сертифікованим службам інших авіаційних суб’єктів шляхом укладання з ними договорів, якими встановлюються права і відповідальність при здійсненні такої діяльності.

9. В частині, що стосується забезпечення авіаційної безпеки, сертифікації підлягають наступні суб’єкти авіаційної діяльності: експлуатанти, аеропорти, аеродроми, злітно-посадкові майданчики, навчальні заклади та організації з технічного обслуговування (в разі, якщо вони мають повітряні судна або аеродроми), а також інші суб’єкти наземного обслуговування, що виконують окремі види наземного обслуговування.

10. Авіаційний персонал та персонал, задіяний в авіаційній діяльності, робота якого безпосередньо пов’язана із забезпеченням авіаційної безпеки, можуть бути допущені до виконання такої роботи лише при наявності відповідних документів з авіаційної безпеки виданих сертифікованими навчальними закладами.

11. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації персоналу, залученого до забезпечення заходів авіаційної безпеки, здійснюється у відповідності до Програми підготовки з авіаційної безпеки у навчальних закладах, в тому числі й іноземних, що мають сертифікат, який видано або визнано урядовим органом з питань цивільної авіації.

12. Персонал служб авіаційної безпеки, а також персонал, який працює без супроводження в контрольованих зонах аеропорту або аеродрому повинен пройти спеціальну перевірку правоохоронними органами до одержання права доступу до таких зон.

13. Фізична особа – експлуатант повітряного судна повинен забезпечити авіаційну безпеку в місцях базування, стоянок та при виконанні польотів.

Стаття 90. Заходи щодо захисту від актів незаконного втручання

1. Актом незаконного втручання в діяльність цивільної авіації є акт або спроба скоєння акта, що створює загрозу безпеки цивільної авіації як на землі, так і у повітрі, а саме:

1) незаконний захват повітряного судна у повітрі;
2) незаконний захват повітряного судна на землі;
3) захват заручників на борту повітряного судна, аеродромі або аеропорту;
4) незаконне проникнення на борт повітряного судна, в зону обмеженого доступу аеропорту, аеродрому або в розташування наземних засобів зв’язку, навігації, спостереження;
5) несанкціоноване пронесення на борт повітряного судна або в зону обмеженого доступу аеропорту або аеродрому, що охороняється, зброї, небезпечного пристрою або матеріалу, що може нести потенційну загрозу безпеці цивільної авіації;
6) надання неправдивої інформації, яка ставить під загрозу безпеку пасажирів, членів екіпажу повітряного судна у повітрі або на землі, або безпеку осіб, персоналу в аеропорту, на аеродромі.

2. Суб’єкти авіаційної діяльності на підставі Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації розробляють та на регулярній основі оновлюють власні Програми авіаційної безпеки та запроваджують заходи щодо захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання.

Стаття 91. Превентивні заходи безпеки

1. Урядовий орган з питань цивільної авіації постійно здійснює оцінку ризиків та рівня загрози цивільної авіації з метою впровадження відповідних рівню загрози заходів безпеки.

2. На підставі оцінки рівня загроз урядовий орган з питань цивільної авіації може визначити всі або окремі рейси будь-якого експлуатанта як рейси „підвищеного ризику" з впровадженням посилених заходів безпеки в аеропортах України, а також включенням, за окремим рішенням Кабінету Міністрів України, до складу екіпажу повітряного судна озброєних спеціально підготовлених співробітників правоохоронних органів на невизначений або певний час в залежності від рівня загрози.

3. З урахуванням оцінки рівня загрози урядовий орган з питань цивільної авіації визначає перелік країн та аеропортів, до яких тимчасово заборонено чи обмежено польоти повітряних суден експлуатантів.

4. З метою виключення пронесення на борт повітряного судна або до зон обмеженого доступу, що охороняються, зброї, вибухівки або інших небезпечних предметів, речовин тощо, які можуть бути використані для здійснення акта незаконного втручання і пронесення яких не санкціоновано, впроваджуються такі заходи:

1) забезпечення контролю доступу осіб та транспортних засобів до контрольованих зон аеропортів, аеродромів та зон обмеженого доступу, що охороняються;
2) здійснення контролю на безпеку персоналу, транспортних засобів, яким надається доступ до зон обмеженого доступу, що охороняються;
3) забезпечення охорони, контролю доступу, передпольотного (післяпольотного) огляду (догляду) та спеціального догляду повітряного судна;
4) здійснення контролю на безпеку членів екіпажу, пасажирів, ручної поклажі, багажу, вантажу, кур'єрських і поштових відправлень, бортових припасів, включаючи бортове харчування, тощо;
5) здійснення фізичного захисту периметру аеропорту/аеродрому та його патрулювання;
6) розташування місць паркування та стоянок транспортних засобів на відстані не менш як 50м від фронтону будівлі аеровокзалу.

5. Спеціальні заходи безпеки впроваджуються під час перевезення потенційно небезпечних (проблемних) пасажирів, а саме:

а) осіб, які депортуються;
б) небажаних осіб;
в) осіб, що перебувають під вартою.

6. Особа, яка відмовляється від контролю на безпеку або пред’явлення для такого контролю ручної поклажі, багажу, що їй належать, до перевезення повітряним судном не допускається.

7. На повітряному судні, що перебуває в польоті, контроль на безпеку, в разі необхідності, може бути проведено за рішенням командира повітряного судна незалежно від згоди пасажира. Для зазначеної мети повітряне судно вважається таким, що перебуває у польоті, з часу зачинення всіх його зовнішніх дверей після завантаження і до часу відкриття будь-яких з цих дверей для розвантаження.

8. Жодна особа або транспортний засіб не може увійти або заїхати до зон обмеженого доступу, що охороняються, без перепустки та проходження контролю на безпеку.

9. Правила охорони повітряних суден та інших важливих об'єктів цивільної авіації, забезпечення контролю доступу до них визначаються законодавством та авіаційними правилами України.

10. Технічні засоби захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання повинні мати сертифікат, виданий або визнаний урядовим органом з питань цивільної авіації.

Стаття 92. Врегулювання кризових ситуацій

1. Урядовий орган з питань цивільної авіації вживає відповідні заходи щодо забезпечення безпеки пасажирів та екіпажу повітряного судна, яке зазнало акту незаконного втручання, під час знаходження їх на землі, до того часу, поки вони не будуть в змозі продовжити виконувати свій політ.

2. Урядовий орган з питань цивільної авіації збирає всю необхідну інформацію щодо польоту повітряного судна, яке зазнало акту незаконного втручання, та надає отриману інформацію всім іншим державам, в підпорядкованості яких знаходяться відповідні органи обслуговування повітряного руху, у тому числі враховуючи органи в аеропорту відомого або ймовірного пункту призначення, для того, щоб своєчасно прийняти необхідні заходи безпеки на повітряних лініях, а також в відомому або ймовірному пункті приземлення повітряного судна.

3. Урядовий орган з питань цивільної авіації у взаємодії з іншими органами виконавчої влади вживає заходи, які він враховує за можливі, щодо забезпечення того, щоб повітряне судно, яке зазнало акту незаконного втручання та здійснило посадку на території України, було затримано на землі, якщо виліт його не пов'язаний з першочерговою необхідністю забезпечення життя людей.

4. Якщо іноземне повітряне судно, яке зазнало акту незаконного втручання, здійснило посадку на території України, урядовий орган з питань цивільної авіації найбільш швидкими засобами повідомляє державу, в якій зареєстровано дане повітряне судно, та державу, яка є експлуатантом, про його посадку та таким же чином повідомляє найбільш швидкими засобами всю іншу відповідну інформацію.

5. При отриманні інформації про спробу або скоєння акта незаконного втручання терміново повідомляються компетентні державні органи та члени Національного комітету з авіаційної безпеки.

6. Заходи з повернення контролю над захопленим повітряним судном на території України здійснюються згідно з вимогами законодавства. Безпосередньо врегулювання кризової ситуації здійснює Служба безпеки України.

7. Після врегулювання кризової ситуації урядовий орган з питань цивільної авіації терміново надсилається відповідне повідомлення до Міжнародної організації цивільної авіації.

8. У разі надання неправдивої інформації щодо спроби скоєння або скоєння акта незаконного втручання в діяльність цивільної авіації особа, яка надала таку інформацію, несе відповідальність згідно з законодавством.

Стаття 93. Предмети, що заборонені для пронесення в зони обмеженого доступу, що охороняються, або до перевезення на повітряних суднах

1. Перелік предметів і речовин, заборонених для пронесення в зони обмеженого доступу аеропортів, що охороняються, та/або до перевезення на борту повітряного судна, визначається авіаційними правилами України за погодженням з Національним комітетом з авіаційної безпеки.

2. Уповноважені співробітники правоохоронних органів у передбачених законодавством України випадках мають право перебувати під час польоту на борту повітряного судна озброєними табельною вогнепальною зброєю у разі виконання ними спеціальних заходів щодо:

1) охорони вищих посадових осіб держави, у відповідності до Закону України «Про Державну охорону органів державної влади та посадових осіб»;
2) забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів;
3) супроводження фельдпошти та спецвантажів, конвоювання арештованих.

Стаття 94. Підтримання встановленого порядку на борту повітряного судна

1. У разі порушення будь-якими особами встановлених правил поведінки на борту повітряного судна, створення ними загрози безпечному виконанню польоту або відмови виконувати вимоги членів екіпажу до порушників можуть бути застосовані заходи стримування.

2. Заходи стримування можуть бути вжиті стосовно осіб, які скоїли на борту повітряного судна, що перебуває у польоті, такі правопорушення, як:

1) насильство, психологічний тиск або пряме залякування, загроза або умисне заподіяння шкоди, що загрожує життю або власності пасажирів;
2) насильство, загроза або втручання в дії членів екіпажу під час виконання ними службових обов'язків, або дії, які можуть привести до втрати екіпажем можливості їх виконання;
3) свідомо вчинене пошкодження повітряного судна, обладнання;
4) надання неправдивої інформації, яка може привести до загрози безпеки повітряного судна;
5) невиконання законних вказівок або інструкцій членів екіпажу, що віддавались в інтересах безпеки або підтримання порядку на борту повітряного судна.

3. З метою забезпечення належного рівня авіаційної безпеки та підтримання встановленого порядку на борту повітряного судна експлуатант має право включати до складу екіпажу повітряного судна підготовлених фахівців авіаційної безпеки. Також до складу екіпажу можуть гласно чи негласно включатись озброєні працівники правоохоронних органів. Кабінетом Міністрів України встановлюється порядок залучення таких працівників.

Стаття 95. Застосування заходів стримування

1. Заходи стримування застосовуються у випадку, коли інші методи відновлення порядку на борту повітряного судна виявилися недієвими, і полягають у тимчасовому обмеженні дій і свободи пересування порушника, унеможливленні проявів фізичного насильства або психологічного тиску з його боку стосовно інших осіб, які перебувають на борту повітряного судна під час виконання польоту.

2. Процедури щодо здійснення заходів стримування визначаються у авіаційних правилах України.

3. При здійсненні заходів стримування стосовно недисциплінованих осіб на борту повітряного судна під час польоту можуть використовуватись спеціальні засоби, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. У випадку, коли на борту повітряного судна недостатньо зазначених спеціальних засобів, а дії порушника/порушників становлять значну загрозу безпеці виконання польоту або особистій безпеці оточуючих, свобода порушника/порушників може бути обмежена за допомогою підручних засобів.

5. У випадку крайньої необхідності, для забезпечення безпеки польоту та збереження дисципліни на борту командир повітряного судна може висадити пасажира (на території будь-якої держави, де повітряне судно здійснює посадку), який вчинив або має намір скоїти дії, які наражають на небезпеку повітряне судно, людей чи їх власність. Командир повітряного судна може передати компетентним властям держави, на території якої повітряне судно здійснило посадку, будь-яку особу, що скоїла на борту акт, який є серйозним порушенням згідно з законодавством країни перевізника. Командир повітряного судна зобов’язаний надати інформацію та докази про такі порушення властям у пункті приземлення.

6. Експлуатант може відмовити фізичній особі в подальших перевезеннях, якщо така особа, що була пасажиром його авіарейсу, скоїла дії, які наразили на небезпеку людей, повітряне судно.

Розділ ХІІ ПОВІТРЯНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Стаття 96. Загальні умови ліцензування

1. Авіаційний перевізник, який виконує перевезення пасажирів та(або) вантажу за плату та(або) по найму повинен мати ліцензію на провадження діяльності з перевезення пасажирів та(або) вантажів повітряним транспортом, яка видається урядовим органом з питань цивільної авіації згідно з законодавством України.

2. Перевезення пасажирів, вантажу за плату та(або) по найму без наявності ліцензії забороняється.

3. Ліцензія не означає права доступу авіаційного перевізника до конкретних повітряних ліній або ринків. З метою отримання права доступу до конкретних ліній або ринків авіаперевізник повинен отримати від урядового органу з питань цивільної авіації відповідне право на експлуатацію конкретної повітряної лінії.

4. Порядок проведення ліцензування визначається законодавством України.

Стаття 97. Забезпечення авіаційного перевізника

1. Суб’єкти господарювання, що отримують ліцензію, та авіаперевізники, які мають ліцензію, повинні мати у своєму розпорядженні один чи більше повітряних суден у власності або у формі лізингу (крім лізингу з екіпажем).

2. Повітряні судна, що належать та використовуються українськими авіаперевізниками, повинні бути зареєстровані в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у відповідному реєстрі іншої країни, в разі якщо між Україною та цією країною укладені відповідні домовленості.

3. Авіаперевізник, який використовує повітряне судно іншого авіаперевізника або передає його іншому авіаперевізнику на умовах мокрого лізингу, повинен отримати попереднє погодження з боку урядового органу з питань цивільної авіації. Умови такого погодження повинні бути частиною договору лізингу між сторонами. Порядок та правила використання авіаперевізником повітряних суден інших авіаперевізників встановлюються авіаційними правилами України.

Стаття 98. Умови виконання повітряних перевезень українським авіаперевізником

1. Авіаперевізник зобов’язаний надавати послуги повітряних перевезень в обсягах і на умовах, передбачених сертифікатом експлуатанта, ліцензією та наданими йому правами на експлуатацію повітряних ліній.

2. Для виконання польотів з перевезення пасажирів, багажу та(або) вантажів, пошти за плату та(або) по найму авіаперевізник повинен мати відповідне право на експлуатацію визначеної повітряної лінії

3. Право на експлуатацію повітряної лінії надається урядовим органом з питань цивільної авіації за письмовою заявою авіаперевізника по визначеним повітряним лініям на виконання:

1) регулярних повітряних перевезень в межах України;
2) регулярних міжнародних повітряних перевезень з(до) України;
3) чартерних міжнародних повітряних перевезень з(до) України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць;

4. Порядок та процедура видачі та анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній встановлюються авіаційними правилами України.

5. Якщо це вимагається міжнародними договорами або законодавством країни, до якої будуть здійснюватися повітряні перевезення, урядовий орган з питань цивільної авіації додатково до наданого права на експлуатацію повітряної лінії письмово інформує про це компетентний орган цієї країни.

6. Затвердження розкладів руху авіаперевізників на виконання регулярних рейсів та планів вильотів (прильотів) повітряних суден авіаперевізників для нерегулярних рейсів відбувається за допомогою мереж авіаційного фіксованого електрозв’язку та Міжнародного товариства авіаційного електрозв’язку з урахуванням умов, визначених правами авіаперевізника на експлуатацію повітряних ліній.

7. При наданні права на експлуатацію повітряної лінії та призначенні авіаперевізників враховуються суспільно-важливі перевезення та потреби розвитку транспортної системи України.

8. Урядовий орган з питань цивільної авіації має право відмовити у наданні права на експлуатацію повітряної лінії та призначенні авіаперевізника або обмежити обсяг права на експлуатацію повітряної лінії у разі:

1) наявності обмежень, передбачених міжнародними договорами або домовленостями між авіаційними властями, а також авіаційними правилами України;
2) з метою запобігання обмеження можливості українських авіаперевізників конкурувати з іноземними авіаперевізниками;
3) потреби зробити рентабельними регулярні повітряні перевезення за повітряними лініями, які вже обслуговується, при відсутності потреби у збільшенні запропонованої ємності перевезень;
4) якщо право виконання регулярних польотів за даною повітряною лінією вже передано іншому авіаперевізнику в рамках виконання зобов’язань, що мають суспільно-важливий характер;
5) авіаперевізник не задовольняє вимогам міжнародних угод та авіаційних правил України.

9. Авіаперевізник зобов’язаний проінформувати урядовий орган з питань цивільної авіації про припинення регулярних повітряних перевезень на повітряній лінії, на яку він має право на експлуатацію та призначення, за 30 днів до запланованої дати припинення із зазначенням причин такого припинення.

Стаття 99. Умови виконання повітряних перевезень іноземним авіаперевізником

1. Для виконання повітряних перевезень іноземний авіаперевізник повинен мати відповідну ліцензію та бути сертифікований відповідним державним органом країни, в якій він отримав ліцензію.

2. Регулярні повітряні перевезення повинні здійснюватись іноземним авіаперевізником згідно з вимогами міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, авіаційних правил України та домовленостей між авіаційними властями. Чартерні або нерегулярні повітряні перевезення повинні здійснюватися іноземним авіаперевізником відповідно до авіаційних правил України.

3. Іноземний авіаперевізник може здійснювати повітряні перевезення в Україну, з України, в межах України, або повітряні перевезення, які передбачають посадку з комерційною метою на території України, виключно в обсягах і на умовах, наданими правами на експлуатацію відповідних повітряних ліній.

4. Якщо це вимагається міжнародними договорами, учасником яких є Україна, іноземний авіаперевізник повинен бути призначеним для виконання польотів за відповідними повітряними лініями.

5. Урядовий орган з питань цивільної авіації має право:

1) визнати призначення державного органу країни іншої ніж та, в якій було видано ліцензію;
2) відмовити у визнанні призначення іноземного авіаперевізника, якщо його ефективний контроль здійснюється особою або особами іншої країни ніж та, що його призначила;
3) здійснити додаткову перевірку іноземного авіаперевізника на відповідність вимогам, встановленим міжнародними угодами і авіаційними правилами України.

6. Право на експлуатацію повітряної лінії надається урядовому органу з питань цивільної авіації за письмовою заявою іноземного авіаперевізника по визначеним повітряним лініям на виконання:

1) регулярних міжнародних повітряних перевезень до(з) України, як уповноваженого авіаперевізника з боку України;
2) регулярних повітряних перевезень в межах України;
3) чартерних повітряних перевезень до(з) України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць;

7. Якщо це вимагається міжнародними договорами, учасником яких є Україна або законодавством країни, до якої будуть здійснюватися повітряні перевезення, урядовий орган з питань цивільної авіації додатково до наданого права на експлуатацію повітряної лінії письмово призначає іноземного авіаперевізника, уповноваженого здійснювати повітряні перевезення визначеними повітряними лініями до або між такими країнами, проінформувавши про це компетентний орган цієї країни (країн).

8. Затвердження розкладів руху іноземних авіаперевізників на виконання регулярних рейсів та планів вильотів-прильотів повітряних суден іноземних авіаперевізників для нерегулярних рейсів відбувається за допомогою комунікаційних мереж.

9. Право на експлуатацію повітряної лінії іноземному авіаперевізнику може бути наданий, якщо:

1) це не протирічить основам правопорядку;
2) українські авіаперевізники користуються такими ж правами в країні реєстрації іноземного авіаперевізника або отримують інші вигоди на умовах взаємності;
3) в українських аеропортах забезпечується можливість обслуговування таких польотів та повітряних перевезень;
4) у разі нерегулярних повітряних перевезень такі перевезення не можуть бути здійснені українськими авіаперевізниками або такі перевезення не можуть бути здійснені в рамках регулярних польотів між тими самими аеропортами.

10. Урядовий орган з питань цивільної авіації має право відмовити іноземному авіаперевізнику у наданні права на експлуатацію повітряної лінії, якщо це обумовлюється обмеженнями, що встановлені міжнародними договорами та домовленостями між авіаційними властями, або невідповідністю заявника їх умовам.

11. Урядовий орган з питань цивільної авіації має право анулювати або зупинити дію права на експлуатацію повітряної лінії у разі, якщо іноземний авіаперевізник не відповідає вимогам міжнародних договорів та авіаційних правил України або порушує умови чи обмеження, встановлені правом на експлуатацію повітряної лінії .

12. Іноземний авіаперевізник зобов’язаний проінформувати урядовий орган з питань цивільної авіації про припинення регулярних повітряних перевезень за повітряною лінією, на яку він має право на експлуатацію повітряної лінії та призначення, за 30 днів до запланованої дати припинення із зазначенням причин такого припинення.

13. Умови, порядок та процедури надання, анулювання прав на експлуатацію повітряної лінії іноземним авіаперевізникам встановлюється авіаційними правилами України.

Стаття 100. Суспільно-важливі повітряні перевезення

1. Суспільно-важливі повітряні перевезення – забезпечення авіаперевізником надання послуг з повітряних перевезень з дотриманням встановлених вимог щодо тривалості, регулярності, місткості і тарифів, яких авіаперевізник не став би дотримуватись у разі, якби він керувався тільки власними комерційними інтересами.

2. Урядовий орган з питань цивільної авіації може прийняти рішення про обслуговування певної повітряної лінії з незначним повітряним рухом, який є важливим для міста або регіону, в рамках виконання зобов’язання, що має суспільно-важливий характер, з дотриманням авіаперевізником встановлених вимог, зокрема щодо безперервності та регулярності повітряних перевезень, обсягу та рівня оплати за здійснення повітряних перевезень. Відповідне повідомлення з цього приводу публікується у друкованих офіційних виданнях.

3. Якщо жоден із авіаперевізників не готовий на обслуговування такої повітряної лінії, урядовий органу з питань цивільної авіації може оголосити відкритий конкурс для українських авіаперевізників, а якщо це передбачено міжнародними договорами, для іноземних перевізників з метою обрання авіаперевізника або авіаперевізників, які готові виконувати зобов’язання, що мають суспільно-важливий характер.

4. Критерієм оцінки пропозицій, поданих на конкурс, є заявлені авіаперевізником форма або розмір винагороди чи інших пільг, що надаються в обмін на виконання зобов’язання, що мають суспільно-важливий характер.

5. Урядовий орган з питань цивільної авіації може включити у зобов’язання, що має суспільно-важливий характер, вимогу до авіаперевізника щодо гарантування обслуговування повітряної лінії протягом визначеного строку.

6. Урядовий орган з питань цивільної авіації має право обмежити доступ до повітряної лінії, яка обслуговується в рамках зобов’язання, що має суспільно-важливий характер, тільки для одного авіаперевізника, цим забезпечивши його виключне право на обслуговування повітряної лінії на термін до 3 років.

Стаття 101. Повітряні перевезення небезпечних вантажів

1. Умови повітряних перевезень та перелік небезпечних вантажів встановлюються авіаційними правилами України.

2. Авіаперевізник має право здійснювати перевезення небезпечних вантажів в порядку, встановленому авіаційними правилами України.

3. Суб’єкти, що проводять діяльність пов’язану з наданням послуг з продажу повітряних перевезень вантажів, у тому числі небезпечних, повинні бути сертифіковані урядовим органом з питань цивільної авіації на відповідність вимогам авіаційних правил України.

4. Суб’єкти авіаційної діяльності, які здійснюють наземне обслуговування повинні мати персонал, який має відповідну підготовку з обробки небезпечних вантажів у відповідності до авіаційних правил України.

5. Урядовий орган з питань цивільної авіації здійснює сертифікацію навчальних закладів, які проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу та персоналу який провадить авіаційну діяльність з питань повітряних перевезень небезпечних вантажів.

Стаття 102. Продаж повітряних перевезень, договір повітряного перевезення

1. Повітряні перевезення виконуються на підставі договору між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником.

2. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізникам або уповноваженими ним організаціями (агентами).

3. Документами на повітряне перевезення є:

1) квиток (паперовий або електронний) – при перевезенні пасажира;
2) багажна квитанція (паперова або електронна) – при перевезенні речей як багажу пасажира;
3) транспортна накладна (авіаційна вантажна накладна) у паперовому або електронному вигляді – при перевезенні вантажу.

4. Авіаційний перевізник зобов’язаний відмовити пасажиру у міжнародному перевезенні у разі відсутності у нього документів, необхідних для в’їзду в Україну чи для в’їзду або транзиту в через іноземну державу з України. За здійснення міжнародного перевезення пасажира без документів, необхідних для в’їзду в Україну чи для в’їзду або транзиту в/через іноземну державу з України, авіаційний перевізник несе відповідальність у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Стаття 103. Тарифи на повітряні перевезення

1. Тарифи на повітряні перевезення, які визначають рівень оплати за повітряне перевезення, що здійснюються на території України, або які починаються чи закінчуються на зазначеній території, як і за пов’язані з ними послуги, а також умови застосування таких оплат, включаючи винагороду та умови, запропоновані агентам з продажів, визначаються авіаперевізниками на ринкових засадах і оприлюднюються у формі, доступній користувачам.

2. Порядок визначення і процедури з питань, пов’язаних із тарифами на повітряне перевезення, із зазначенням процедури оприлюднення тарифів, їх застосування або тимчасового припинення їх застосування, а також детальні вимоги щодо обсягу інформації, які повинні надаватися перевізником для оцінки обґрунтованості тарифів визначаються авіаційними правилами України.

3. Урядовий орган з питань цивільної авіації має право:

1) анулювати надмірно високі тарифи, зокрема у випадку недостатнього рівня конкуренції;
2) зупинити дію надмірно низьких тарифів, зокрема у випадках, коли вони змушують інших авіаперевізників знижувати свої тарифи до рівнів, нижчих за собівартість, або спрямовані на витіснення з ринку слабших конкурентів, з урахуванням всієї структури тарифів на даній повітряній лініїї, відповідним чином розрахованого загального розміру витрат авіаперевізника, а у випадках, передбачених пунктом 1 цієї статті, – розумного рівня доходності.

4. Для перевірки обґрунтованості встановленого тарифу на повітряне перевезення урядовий орган з питань цивільної авіації має право зобов’язати авіаперевізника у встановлений строк надати вичерпну інформацію, що дає можливість адекватно оцінити тариф, в тому числі інформацію стосовно витрат, на основі яких визначається рівень тарифу.

5. У разі якщо авіаперевізник не надав необхідну інформацію у встановлений строк або подав неповну інформацію, урядовий орган з питань цивільної авіації своїм рішенням має право вилучити такий тариф із систем продажу і бронювання.

Стаття 104. Обов’язки та відповідальність авіаційного перевізника

1. Правила авіаперевізника – правила, інструкції і технології,
встановлені перевізником, які використовуються при повітряних перевезеннях пасажирів і(або) багажу, вантажу, пошти, а також правила застосування тарифів, стандарти з обслуговування пасажирів і багажу, порядок розгляду претензій та позовів.

2. Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, авіаперевізником, суб’єктами з наземного обслуговування, а також визначені нормативи якості такого обслуговування встановлюються урядовим органом з питань цивільної авіації авіаційними правилами України з урахуванням міжнародних договорів та законодавства України.

3. Авіаперевізник зобов’язаний виконувати зазначені в пункті 2 цієї статті правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також нормативи якості обслуговування.

4. Авіаперевізник на підставі зазначених в пункті 2 цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити та ввести в дію власні правила, які спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень і не містять нормативів якості обслуговування пасажирів, нижчих за рівень встановлених вимог.

5. Іноземний авіаперевізник, який здійснює діяльність в Україні, зобов’язаний проінформувати урядовий орган з питань цивільної авіації про власні правила та вимоги, якими визначаються умови здійснення повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажів, пошти. Урядовий орган з питань цивільної авіації має право своїм рішенням вимагати від іноземного авіаперевізника привести такі правила і вимоги у відповідність до норм законодавства та авіаційних правил України. У разі їх невідповідності чинному законодавству такі правила і вимоги не є обов’язковими для контрагентів авіаперевізника.

6. Авіаперевізник своїми правилами повинен встановити та довести до відома пасажира правила виплати компенсації і надання допомоги пасажирам у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи тривалої затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажиру, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення, розмір та спосіб сплати компенсації і обслуговування пасажирів, яким було відмовлено у прийнятті на борт. Вказані правила повинні відповідати вимогам та нормам, встановленими міжнародними договорами, чинними для України, законодавству України та авіаційним правилам України.

7. Авіаперевізник при організації повітряних перевезень повинен вживати заходів щодо доведення до відома споживачів через інформаційно-рекламні засоби, у тому числі автоматизовані системи бронювання, повітряні лінії і розклад польотів повітряних суден, тарифи на перевезення пасажирів, вантажів та пошти повітряним транспортом, а також умови обслуговування пасажирів та вантажів на землі перед польотом і після нього та на борту повітряного судна.

8. Авіаперевізник зобов’язаний оприлюднити свій розклад регулярних рейсів.

9. Авіаперевізник, що розміщує дані в автоматизованій системі бронювання, повинен гарантувати, що розміщена ним чи надана для розміщення в інших автоматизованих системах бронювання інформація є точною, достовірною та вичерпною.

10. Авіаперевізник не повинен впливати на вибір автоматизованих систем бронювання суб’єктом, що надає послуги з продажу пасажирських повітряних перевезень.

11. Авіаперевізник несе відповідальність за втрату або шкоду, спричинену при перевезенні пасажирів, багажу, вантажу та пошти відповідно до вимог і норм, передбачених міжнародними договорами, чинними для України, законодавством України та авіаційними правилами України.

12. Авіаперевізники за переміщення через державний кордон України іноземців чи осіб без громадянства без документів для в’їзду в Україну або з документами, оформленими з порушенням вимог, установлених законодавством, несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

За здійснення міжнародного повітряного перевезення пасажира без документів, необхідних для в’їзду в Україну чи для в’їзду в іноземну державу з України, авіаційний перевізник несе відповідальність у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

13. Авіаперевізник може відмовити пасажиру або вантажовідправнику в перевезенні у випадках, передбачених авіаційними правилами України.

14. Пасажир має право вільно ознайомитись з правилами повітряних перевезень авіаперевізника та право на обслуговування згідно з класом придбаного квитка, а авіаперевізник повинен забезпечити таку можливість.

15. Пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад гроші у порядку, встановленому авіаційними правилами України.

16. Пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи тривалої затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажиру, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення в порядку, встановленому міжнародними договорами, чинними для України, законодавством України та авіаційними правилами України.

17. Вимоги, передбачені цією статтею, застосовуються до відповідальності авіаперевізника за шкоду, спричинену при міжнародному повітряному перевезенні, яке починається або закінчується на території України або передбачає здійснення комерційної посадки на території України, до країн, які не є учасниками відповідних міжнародних договорів, а також до внутрішніх повітряних перевезень.

18. До договорів на повітряне перевезення, в тому числі до чартерних перевезень та інших цивільно-правових відносин, пов’язаних з повітряними перевезеннями, які не врегульовані положеннями цього Кодексу або міжнародними договорами, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Стаття 105. Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень

1. Урядовий орган з питань цивільної авіації здійснює контроль за дотриманням авіаперевізниками та іншим суб’єктами авіаційної діяльності положень правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажів і пошти та їх відповідність вимогам та нормам, встановленим міжнародними договорами, чинними для України, та авіаційними правилами України, зокрема в частині дотримання прав пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з повітряних перевезень, та розгляду звернень пасажирів, вантажовідправників.

2. Урядовий орган з питань цивільної авіації авіаційними правилами України встановлює порядок подання звернень пасажирів, вантажовідправників та вимог до авіаперевізника у випадку заподіяння шкоди при повітряних перевезеннях.

3. У разі подання такого звернення урядового органу з питань цивільної авіації приймає рішення щодо:

1) відсутності факту порушення авіаперевізником норм законодавства та авіаційних правил України.
2) наявності факту порушення авіаперевізником норм законодавства та авіаційних правил України із зазначенням обсягу порушень та дати, до якої порушення слід усунути.

4. До звернення, передбаченого пунктом 2 цієї статті, повинні додаватися такі документи:

1) копія звернення на адресу авіаперевізника;
2) відповідь авіаперевізника на звернення пасажира – у разі надання такої відповіді;
3) підтвердження факту бронювання на даний політ, або здійснення польоту;
4) будь-які інші документи, що підтверджують неналежне перевезення пасажира та/або багажу, вантажу.

5. Зобов’язання доведення факту відсутності порушення прав пасажира, вантажовідправника, якому йому відмовлено у посадці на борт повітряного судна, в авіаперевезенні, або у разі скасування чи затримки рейсу, покладається на авіаперевізника.

6. Положення Закону "Про захист прав споживачів" застосовуються до повітряних перевезень, крім питань, які врегульовані цим Кодексом та міжнародними договорами, учасником яких є Україна.

Стаття 106. Обслуговування пасажирів з обмеженою рухливістю (інвалідів)

1. Пасажирам з обмеженою рухливістю (інвалідам) повинна надаватись безкоштовна особлива допомога, яка гарантувала б отримання цією категорією пасажирів послуг, передбачених для всіх інших пасажирів. Така допомога включає надання інформації та вказівок, які зрозумілі пасажирам з функціональними порушеннями органів відчуттів та сприймання.

2. Авіаційні перевізники, експлуатанти аеропортів та інші суб`єкти авіаційної та аеропортової діяльності повинні вживати заходи з метою встановлення єдиних стандартів доступності транспортних послуг для інвалідів з моменту прибуття в аеропорт відправлення до моменту виходу з аеропорту призначення.

3. Авіаційні перевізники, експлуатанти аеропортів та інші суб`єкти авіаційної та аеропортової діяльності повинні співпрацювати з метою створення та координації програм щодо підготовки кваліфікованого персоналу для здійснення допомоги інвалідам.

4. Експлуатант аеропорту повинен вживати усі необхідні заходи, щоб будівлі та служби в аеропортах відповідали потребам інвалідів.

З метою полегшення пересування інвалідів та осіб похилого віку між повітряним судном та аеровокзалом як по прибутті, так і при вильоті в разі необхідності слід забезпечувати надання підйомних систем або інших пристроїв у випадку відсутності телескопічних пасажирських трапів, вживати заходів для того, щоб пасажири, які мають дефекти слуху та зору, мали можливість отримувати інформацію про рейси.

5. В аеропортах повинно бути створено необхідні умови для стоянок транспортних засобів осіб, які потребують допомоги під час руху, а також повинні вживатися заходи для полегшення руху між стоянками повітряних суден та спорудою аеровокзалу.

6. Авіаційний перевізник повинен вжити заходи для того, щоб повітряні судна, які вводяться в експлуатацію вперше або після значного переобладнання відповідали єдиним стандартам доступності щодо обладнання на борту.

7. Інвалідні коляски, спеціальна апаратура та обладнання, якими користуються інваліди має перевозиться безкоштовно у пасажирському салоні повітряного судна, якщо для цього є, на думку авіаційного перевізника, достатньо місця, та якщо це відповідає вимогам безпеки. Службові тварини, які супроводжують інваліда, також повинні перевозитись безкоштовно у пасажирському салоні повітряного судна при умові дотримання правил експлуатації повітряного судна.

8. Авіаційний перевізник має право вимагати від інвалідів отримання медичного дозволу тільки у випадках, коли не може бути гарантовані безпека або здоров’я самих інвалідів або інших пасажирів.

9. Авіаційний перевізник має право вимагати наявність супроводжуючої особи тільки у тих випадках, коли є очевидним, що інвалід не може без неї обійтись, і тому не може гарантуватись безпека або здоров’я самого інваліда або інших пасажирів. У тих випадках, коли наявність супроводжуючої особи є необхідною авіаційний перевізник може надавати знижки для перевезення такої особи.

10. Послуги особам з обмеженою рухливістю або інвалідам повинні надаватися на прозорій, недискримінаційній основі та підлягають аудитам та перевіркам урядового органа з питань цивільної авіації.

Розділ XIІІ АВІАЦІЙНІ РОБОТИ

Стаття 107. Умови виконання авіаційних робіт

1. Перелік та умови виконання авіаційних робіт визначаються авіаційними правилами України.

2. Суб’єкт господарювання повинен мати діючий сертифікат експлуатанта або інший документ, що підтверджує необхідну кваліфікацію суб’єкта господарювання здійснювати авіаційну діяльність відповідно до авіаційних правил України.

3. Авіаційні роботи виконуються згідно з договором, укладеним із замовником на виконання авіаційної роботи, або разової заявки юридичної чи фізичної особи.

4. Авіаційні роботи на території України можуть виконуватися іноземними експлуатантами, які мають ліцензію або сертифікат, після отримання відповідного погодження урядовим органом з питань цивільної авіації.

5. Авіаційні роботи на території іншої країни можуть виконуватися українськими експлуатантами, які мають відповідну ліцензію або сертифікат, відповідно до законодавства цієї країни за наявності необхідних дозволів від її уповноваженого органу.

Стаття 108. Ліцензування авіаційно-хімічних робіт

Авіаційно-хімічні роботи виконуються експлуатантом повітряних суден на підставі відповідної ліцензії, яка видається урядовим органом з питань цивільної авіації. Порядок проведення ліцензування визначається законодавством України.

Розділ ХІV ПОШУК І РЯТУВАННЯ

Стаття 109. Система пошуку та рятування

Державна система проведення авіаційних пошуково-рятувальних операцій (робіт) є складовою частиною єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, яка функціонує на загальнодержавному, регіональному місцевому та об'єктовому рівнях.

Стаття 110. Сигнали лиха

Для своєчасного виявлення повітряного судна, що зазнає або зазнало лиха, використовуються єдині міжнародні сигнали лиха, терміновості і повідомлення про небезпеку. Перелік сигналів лиха та порядок їх передачі визначається авіаційними правилами України для цивільних повітряних суден та нормативно-правовими актами Міністерства оборони для державних повітряних суден.

Стаття 111. Повідомлення про повітряні судна, що зазнають або зазнали лиха

Повідомлення про повітряні судна, що зазнають або зазнали лиха, відносяться до повідомлень, що мають категорію абсолютного пріоритету. Усі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що мають засоби електрозв’язку, зобов’язані забезпечити негайне проходження сигналів лиха про повітряні судна, що зазнають або зазнали лиха, від кого б вони не надходили, до органів управління пошуково-рятувальними силами і засобами.

Стаття 112. Організація пошуку та рятування

1. Повітряне судно, що зазнає або зазнало лиха, та всі особи, які перебувають (перебували) на його борту, підлягають негайному пошуку та рятуванню.

2. Пошук і рятування повітряних суден, що зазнають або зазнали лиха, організовують і здійснюють уповноважені державні органи у взаємодії з органами виконавчої влади, що регулюють діяльність авіації, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, на які в установленому законодавством порядку покладені обов'язки по створенню і утриманню відповідних пошукових та аварійно-рятувальних служб.

3. Для забезпечення пошуку та рятування організовується чергування пошуково-рятувальних сил і засобів відповідно до вимог нормативно-правових актів.

4. Оперативними органами управління, які несуть відповідальність за координацію проведення пошуку та рятування пошуково-рятувальними силами і засобами державної та цивільної авіації, є відповідні координаційні центри пошуку та рятування, які створюються уповноваженими органами державної виконавчої влади, що регулюють організацію пошукового та аварійно-рятувального забезпечення польотів. Такі координаційні центри пошуку та рятування функціонують цілодобово.

5. Організація та проведення пошукових та аварійно-рятувальних робіт на аеродромі і в районі аеродрому (злітно-посадкового майданчика) покладається на експлуатанта аеродрому.

6. Порядок залучення підприємств організацій та установ до проведення пошуково-рятувальних робіт, відшкодування витрат на виконання цих робіт, пошукового та аварійно-рятувального забезпечення польотів повітряних суден встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 113. Виконання пошуку та рятування

1. Пошук та рятування повітряних суден, що зазнають або зазнали лиха, виконується пошуково-рятувальними силами і засобами суб'єктів державної системи проведення авіаційних пошуково-рятувальних робіт згідно з планами заходів на випадок аварійних ситуацій, планами проведення пошуково-рятувальних операцій (робіт) та іншими планами, залежно від обставин, масштабу, характеру та можливого розвитку ситуації.

2. Пошукові та аварійно-рятувальні роботи на аеродромі і в районі аеродрому (злітно-посадкового майданчика) виконуються об’єктовими пошуково-рятувальними силами і засобами з можливим залученням сил і засобів, підприємств, установ, організацій згідно відповідних планів дій.

3. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації та фізичні особи, у випадку, якщо авіаційна подія трапилась за межами району аеродрому, зобов’язані до прибуття пошуково-рятувальних сил вжити невідкладних заходів для рятування людей, надання їм медичної та іншої допомоги, а також організації охорони повітряного судна, документації, обладнання і майна, що знаходяться на його борту та на місці події.

4. Пошук і рятування іноземних повітряних суден, що зазнають або зазнали лиха в межах району пошуку та рятування України, здійснюється відповідно до положень розділу ХІV цього Кодексу.

5. Евакуація повітряного судна з місця події виконується експлуатантом повітряного судна або експлуатантом аеродрому в разі якщо подія сталася на території аеродрому/аеропорту.

Стаття 114. Пошук і рятування за межами території України

1. Пошук і рятування повітряних суден, що зазнають або зазнали лиха за межами території України у районах обслуговування повітряного руху в межах відповідальності України, здійснюються на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна.

2. Координацію дій із службами пошуку і рятування іноземних держав здійснює державний орган, на який покладено повноваження з питань пошуку і рятування.

Стаття 115. Завершення пошуку та рятування

1. Пошук та рятування повітряних суден, екіпажів, пасажирів та всіх осіб, які перебувають (перебували) на його борту, продовжується, якщо це практично можливо, доки всі, хто залишився живими, не будуть доставлені в безпечне місце або доки існує обґрунтована надія на врятування всіх, хто ще може залишитися живими.

2. У випадку, якщо всі прийняті заходи для пошуку не дали позитивних результатів, рішення про припинення пошуку повітряного судна приймається уповноваженим державним органом визначеним законодавством.

3. У разі надходження нової важливої інформації або відповідних ознак і факторів, а також за бажанням зацікавлених сторін, розглядається питання про поновлення пошуку.

Розділ ХV АВІАЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

Стаття 116. Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації

1. В Україні здійснюється обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації.

2. Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації здійснюється страховиками-резидентами, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації.

3. Порядок і правила проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються законодавством України.

Стаття 117. Обов’язки суб’єктів авіаційної діяльності з авіаційного страхування

1. Експлуатант цивільного повітряного судна комерційної авіації зобов’язаний страхувати:

1) членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;
2) свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам;
3) осіб, що мають право знаходитись на борту повітряного судна на законних підставах без придбання квитків.

2. Експлуатант або власник цивільного повітряного судна комерційної авіації зобов’язаний страхувати повітряні судна.

3. Авіаперевізник зобов’язаний страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, вантажу, пошті.

4. Замовник авіаційних робіт зобов’язаний страхувати своїх працівників або працівників інших організацій, пов’язаних з виконанням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

5. Експлуатант або власник повітряних суден авіації загального призначення, в тому числі легких, надлегких, аеростатичних та аматорських, зобов’язаний страхувати відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.

6. Аеропорт та сертифіковані суб’єкти з наземного обслуговування зобов’язані страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.

7. Суб’єкти, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування, зобов’язані страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.

8. Розробники, виробники цивільної авіаційної техніки, організації з технічного обслуговування, що мають право проводити випробувальні польоти без отримання сертифікату експлуатанта, зобов’язані страхувати повітряні судна, членів екіпажу та іншого авіаційного персоналу та свою відповідальність за шкоду , заподіяну третім особам.

Це положення стосується і учбових закладів при виконанні учбово – тренувальних польотів.

Розділ XVІ РОЗСЛІДУВАННЯ АВІАЦІЙНИХ ПОДІЙ

Стаття 118. Організація розслідування авіаційних подій та інцидентів

1. Усі авіаційні події, серйозні інциденти, інциденти, надзвичайні події та пошкодження повітряних суден на землі, що сталися на території України, та порушення використання повітряного простору України підлягають обов’язковому розслідуванню з єдиною метою встановлення їх причин і вжиття заходів щодо запобігання таким подіям у майбутньому і є технічним розслідуванням.

В залежності від серйозності та наслідків події Комісія з розслідування авіаційних подій може делегувати право проведення розслідування під її наглядом інцидентів та пошкоджень повітряних суден на землі експлуатантам повітряних суден, аеродромів, аеропортів або провайдеру аеронавігаційних послуг.

2. Технічні розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі проводяться згідно з правилами та порядком, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Комісія з розслідування авіаційних подій видає висновки та рекомендації з метою попередження авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі. Комісія з розслідування авіаційних подій не приймає рішення щодо вини та відповідальності юридичних або фізичних осіб за результатами розслідування.

4. Будь-яке адміністративне, службове, прокурорське, судове розслідування, яке спрямоване на встановлення будь-чиєї вини або відповідальності, повинно проводитись окремо від технічного розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі.

5. До матеріалів з технічного розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі, які підлягають публікації або передачі, застосовується анонімність щодо особи, яка надала дану інформацію.

Звіт та матеріали технічного розслідування не можуть використовуватися адміністративними, службовими, прокурорськими, судовими, страховими органами для встановлення будь-чиєї вини або відповідальності.

6. Якщо під час розслідування були виявлені злочинні дії чи бездіяльність окремих осіб чи організацій, працівники Комісії з розслідування авіаційних подій зобов’язані повідомити про це відповідні органи прокуратури України.

7. З метою забезпечення проведення розслідування Комісія з розслідування авіаційних подій взаємодіє з відповідними центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Службою безпеки, органами прокуратури та Міністерства внутрішніх справ відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядком.

8. Розслідування порушень порядку використання повітряного простору, які виникли з об’єктами або на об’єктах Міноборони, розслідуються Комісією з розслідування авіаційних подій у відповідності до Положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 119. Організація діяльності Комісії з розслідування авіаційних подій

1. До складу Комісії з розслідування авіаційних подій може входити особа, яка:

а) є громадянином України,
б) не мала судимості,
в) має відповідну освіту, досвід та фахову кваліфікацію.

2. Комісія з розслідування авіаційних подій може залучати атестованих нею фахівців урядового органу з питань цивільної авіації або інших фахівців, експертів. Підготовка фахівців з розслідування авіаційних подій здійснюється в навчальних закладах, які схвалені Комісією з розслідування авіаційних подій.

Розшифровка бортових та наземних засобів об’єктивного контролю здійснюється в організації якій надані повноваження Комісією з розслідування авіаційних подій.

3. Працівник Комісії з розслідування авіаційних подій на підставі пред’явленого службового посвідчення має право:

1) отримати доступ до місця авіаційної події чи інциденту, повітряного судна, його вмісту та уламків, у тому числі до будь-якої частини аеродрому, органів обслуговування та забезпечення польотів;
2) здійснювати складання списку доказів та нагляд за переміщенням уламків, частин, призначених для огляду та аналізу;
3) мати безпосередній доступ та використовувати бортові реєстратори, наземні та будь-які інші засоби документування;
4) мати доступ до результатів огляду тіл жертв або тестів, що були зроблені на пробах, взятих з тіл жертв;
5) мати безпосередній доступ до результатів огляду осіб, які здійснювали керування повітряним судном, обслуговування та забезпечення виконання польоту або тестів, що були зроблені на пробах, взятих у цих осіб;
6) оглядати жертви;
7) мати доступ до результатів перевірок, сертифікації, нагляду, які здійснювалися іншими органами, підприємствами, організаціями, установами;
8) мати вільний доступ до будь-якої інформації, що стосується розслідування, матеріалів, якими володіє експлуатант, власник чи виробник повітряного судна, провайдер аеронавігаційних послуг, аеропорт та уповноважений орган у сфері цивільної авіації;
9) залучати фахівців та суб’єктів авіаційної діяльності до проведення розслідування авіаційних подій.
10) опитувати свідків чи брати участь у опитуванні.

4. Працівники Комісії з розслідування авіаційних подій під час виконання своїх службових обов’язків перебувають під захистом держави відповідно до статті 16 цього Кодексу.

5. На працівників Комісії не поширюються вимоги статті 23 Закону України „Про державну службу”.

Стаття 120. Попередження авіаційних подій та інцидентів

1. Комісія з розслідування авіаційної події, серйозного інциденту, інциденту, надзвичайної події чи пошкодження повітряного судна на землі на підставі своїх висновків зобов'язана сформулювати рекомендації щодо усунення причин події, виявлених у процесі розслідування, і недопущення їх у майбутньому.

2. На підставі рекомендацій Комісії з розслідування авіаційних подій урядовий орган з питань цивільної авіації або інші органи виконавчої влади зобов'язана розробити відповідні рекомендації і надіслати їх користувачам повітряного простору, експлуатантам повітряних суден та іншим юридичним особам для розробки профілактичних заходів щодо запобігання авіаційним подіям.

3. Користувачі повітряного простору, експлуатанти повітряних суден та інші юридичні особи, яким надіслано рекомендації, зобов'язані розробити профілактичні заходи щодо запобігання авіаційним подіям, погодити їх з урядовим органом з питань цивільної авіації і реалізувати у встановлений строк.

Стаття 121. Захист інформації з безпеки польотів.

1. Комісія з розслідування авіаційних подій при проведенні розслідування авіаційних подій та інцидентів, повинна забезпечити захист та нерозповсюдження інформації, що стосується розслідування авіаційних подій та інцидентів і надає її в інші органи тільки за рішенням суду.

До такої інформації належить:

а) всі заяви осіб, отримані Комісією з розслідування авіаційних подій під час розслідування;
б) вся переписка між особами, що мають відношення до експлуатації повітряного судна;
медичні чи конфіденційні дані, що стосуються осіб-учасників авіаційної події чи інцидента;
в) записи бортових мовних реєстраторів та роз шифровку таких записів;
г) думки, що були виказані під час аналізу інформації, у тому числі записи бортових реєстраторів.

2. Інформація з безпеки польотів звільняється від захисту лише в таких випадках:

а) є докази чи обставини обґрунтовано свідчать про те, що подія викликана діями, які згідно з законодавством вчинені з метою нанести збитки чи вчинені з усвідомленням імовірності нанесення збитків, що еквівалентно грубій недбалості, умисному проступку чи упередженому порушенню;
б) розкриття інформації з безпеки польотів необхідне для належного вчинення правосуддя і що важливість розкриття такої інформації перевищує ті негативні наслідки всередині країни і в міжнародному масштабі, які можуть мати такі дії для наявності інформації з безпеки польотів в майбутньому.

3. Будь-яка юридична чи фізична особа, яка добивається розкриття інформації з безпеки польотів повинна обґрунтувати мотиви її розголошення.

4. У кожному випадку розкриття чи оприлюднення інформації з безпеки польотів здійснюється при дотриманні таких вимог:

а) розкриття інформації є необхідним для усунення умов, які негативно впливають на безпеку польотів чи з метою зміни політики і правил;
б) розкриття інформації з безпеки польотів не повинно перешкоджати її отриманню в майбутньому з метою підвищення рівня безпеки польотів;
в) розкриття відповідних даних особистого характеру, що містяться в інформації з безпеки польотів, здійснюється відповідно до норм права, що гарантують недоторканість власного життя;
г) розкриття інформації з безпеки польотів здійснюється у знеособленій, короткій чи зведеній формі.

Стаття 122. Облік авіаційних подій

1. Комісія з розслідування авіаційних подій здійснює облік авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі, включаючи й ті, що сталися з іноземними повітряними суднами на території України та українськими повітряними суднами за межами України.

2. Відомості про стан безпеки цивільної авіації України, що отримані в результаті розслідування, Комісія з розслідування авіаційних подій зобов'язана надавати урядовому органу з питань цивільної авіації та Міжнародній організації цивільної авіації.

Стаття 123. Робота на місці авіаційної події

1. Розслідування, що проводиться на місці авіаційної події, серйозного інциденту, інциденту, надзвичайної події чи пошкодження повітряного судна на землі, належить до категорії робіт в особливих умовах, які прирівнюються до робіт по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Спеціалісти, які працюють на місці авіаційної події та інциденту, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, взуттям, спеціальним спорядженням і захисними засобами, виходячи з конкретних умов роботи.

2. Органи виконавчої влади та місцеві органи влади, підприємства, організації та установи зобов'язані всебічно сприяти працівникам Комісії з розслідування авіаційних подій та комісії, що розслідує авіаційні події з цивільними повітряними суднами в пошуку елементів конструкції повітряного судна, забезпеченні транспортом, засобами зв'язку, приміщеннями для роботи і відпочинку, засобами для виконання такелажних і вантажних робіт, транспортування уламків, санітарної обробки місцевості, забезпечення безпечних умов роботи на місці події.

Стаття 124. Фінансування робіт, пов'язаних з розслідуванням авіаційної події, і відшкодування витрат

1. Порядок фінансового забезпечення загальнодержавних витрат на розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Всі витрати, пов'язані з розслідуванням, що проводиться на місці авіаційної події, серйозного інциденту, інциденту, надзвичайної події чи пошкодження повітряного судна на землі, фінансуються із бюджету України.

3. Дослідження і випробування, пов'язані з розслідуванням авіаційної події, серйозного інциденту, інциденту, які проводяться науково-дослідними і конструкторськими установами, ремонтними підприємствами і підприємствами авіаційної промисловості, фінансуються за рахунок коштів бюджету України з наступним відшкодуванням витрат експлуатантом повітряного судна та страховими організаціями.

4. Міжнародні пересилання та перевезення матеріалів розслідування, уламки повітряного судна, бортові засоби та інші деталі, що належать до речових доказів розслідування, фінансуються за рахунок коштів бюджету України з наступним відшкодуванням витрат експлуатантом повітряного судна.

Розділ ХVІІ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО БЕЗПЕКИ АВІАЦІЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ

Стаття 125. Поширення відповідальності

1. За протиправні дії всі юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов’язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, провадженням господарської і комерційної діяльності, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність, згідно із законом .

2. Особа, яка під час перебування на борту повітряного судна в межах юрисдикції України перешкоджає виконанню членами екіпажу своїх обов’язків або зменшує професійну придатність членів екіпажу чи супроводжувачів виконувати свої обов’язки, несе відповідальність, згідно із законом .

Стаття 126. Відповідальність за захват чи викрадення повітряного судна або захват авіаційного об’єкта

Захват чи викрадення повітряного судна, як і захват чи викрадення авіаційного об’єкта, тягне за собою відповідальність, згідно із законом .

Стаття 127. Відповідальність за блокування повітряного судна, авіаційного об’єкта, транспортних, інженерно-технічних чи інших комунікацій

Блокування повітряних суден, авіаційних об’єктів, транспортних, інженерно-технічних та інших комунікацій, яке перешкоджає нормальній і безпечній діяльності авіації, тягне за собою відповідальність, згідно із законом .

Стаття 128. Відповідальність за неправдиве повідомлення про підготовку акту незаконного втручання у діяльність авіації

Неправдиве повідомлення про підготовку акту незаконного втручання у діяльність авіації на борту повітряного судна або авіаційному об’єкті тягне за собою відповідальність, згідно із законом .

Стаття 129. Відповідальність за невиконання вимог контролю на авіаційну безпеку

Порушення, як і невиконання або неналежне виконання вимог правил і норм з реєстрації та огляду на безпеку пасажирів щодо здачі, приймання, зберігання і перевезення на повітряному судні ручної поклажі, багажу, вантажу, пошти і бортового харчування тягне за собою відповідальність, згідно із законом

Стаття 130. Штрафи

1. Правопорушення в галузі цивільної авіації тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом.

2. Урядовий орган з питань цивільної авіації адміністративним рішенням у відповідності до законодавства України в залежності від того чи порушення здійснено перший раз або порушення є повторним чи юридична особа вже мала факт порушень, які підпадають під дію цього Кодексу має право накласти штраф:

1) на юридичну особу - суб’єкта авіаційної діяльності від п’яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:

• експлуатація повітряного судна без документів, що дають право виконувати польоти або з порушенням вимог та умов виданого експлуатанту документу з порушенням строків його дії та обмежень що містяться в ньому або в експлуатаційній документації;
• виконання польотів без діючих сертифікатів (полісів) обов’язкового авіаційного страхування в цивільній авіації або з такими, що втратили чинність;
• порушення правил та порядку використання повітряного простору;
• знищення бортових чи наземних засобів об’єктивного контролю та інших матеріалів або документів, причетних до авіаційної події чи інциденту;
• виконання польотів на повітряних суднах з порушенням термінів проведення технічного обслуговування;
• використання аеродромів, які не відповідають типу літака або виконуваній операції для польотів повітряних суден;
• провадження професійної діяльності авіаційним персоналом, що не має відповідного діючого свідоцтва та/або необхідних кваліфікаційних відміток;
• приховування авіаційної події, інциденту та пошкоджень повітряного судна на землі (події) або фактів, що мають до них стосунок, а також за свідомо неправильну класифікацію події та визначення причин, руйнування або знищення бортових чи наземних засобів об’єктивного контролю та інших матеріалів, причетних до події;
• надання недостовірної інформації до урядового органу з питань цивільної авіації яка визначена статтею 21 цього Кодексу;
• фальсифікація результатів або надання недостовірної інформації з доведення відповідності вимогам льотної придатності;
• фальсифікація документів або надання недостовірної інформації, при поданні заявки для отримання сертифікату, свідоцтва, дозволу, права на експлуатацію повітряної лінії, ліцензії;
• використання обов’язкових у повітряному русі знаків і сигналів для цілей, не пов’язаних з повітряним рухом, або у спосіб, який може ввести в оману органи служби повітряного руху або екіпажі повітряних суден;
• користування засобами радіозв’язку на частотах, зарезервованих для здійснення радіозв’язку у повітрі, не маючи на це дозволу;
• завдання шкоди або виведення з ладу аеродрому або обладнання (що використовується для потреб повітряного руху), яке розміщене на аеродромі або за його межами;
• за надання послуг з перевезень пасажирів та (або) вантажів повітряним транспортом або виконання авіаційно – хімічних робіт без відповідної ліцензії;
• здійснення повітряних перевезень без відповідного права на експлуатацію повітряної лінії, або порушення умов та/або обмежень встановлених ним;
• допуск авіаційного персоналу до роботи без відповідного свідоцтва або з порушенням обмежень визначених свідоцтвом;

2) на фізичну особу - суб’єкта авіаційної діяльності за скоєння порушень, які визначені в підпункті 1 пункту 2 цієї статті, накладається штраф – від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) на юридичну особу - суб’єкта авіаційної діяльності від двох до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:

• виконання польотів на повітряному судні, що не пройшло необхідну підготовку і обслуговування перед польотом в частині забезпечення льотної придатності;
• виконання польотів без обладнання повітряного судна комплектом необхідного аварійно-рятувального устаткування;
• виконання технічного обслуговування не сертифікованими організаціями;
• виконання технічного обслуговування поза межами схвалення визначеного сертифікатом;
• створення радіозавад радіоелектронним засобам, що забезпечують польоти у повітряному просторі;
• порушення експлуатаційних обмежень завантаження та центрування;
• вчинення або спроба вчинення дій спрямованих на порушення діяльності органів та об’єктів аеронавігаційного обслуговування;
• вчинення або спроба вчинення дій спрямованих на порушення функціонування інформаційних або інформаційно-управляючих систем в тому числі комп’ютерних, або втручання в дію зазначених систем;
• недотримання під час льотних випробувань визначених урядовим органом з питань цивільної авіації заходів безпеки;
• виготовлення виробів авіаційної техніки, їх компонентів та обладнання з відхиленнями від схваленої типової конструкції без узгодження з розробником та схвалення урядовим органом з питань цивільної авіації;
• проведення льотних випробувань без наявності схвалених програм льотних випробувань урядовим органом з питань цивільної авіації;
• проведення льотних випробувань за межами обмежень, визначених урядовим органом з питань цивільної авіації;
• виконання польотів, що не входять до програми приймальних випробувань;
• внесення в конструкцію виробу авіаційної техніки засобів аеронавігаційного обслуговування, його компонентів та обладнання змін без узгодження з урядовим органом з питань цивільної авіації.
• грубе порушення та ігнорування вимог Керівництва з виконання польотів експлуатанта, що можуть призвести до загрози безпеці польотів;
• надання неправдивої інформації, що може призвести до загрози безпеки польотів;
• експлуатація повітряних суден, двигунів та гвинтів ресурс яких закінчився або відсутнє документальне підтвердження наявності ресурсу;
• використання при експлуатації повітряного судна агрегатів та запасних частин, ресурс яких закінчився або відсутнє документальне підтвердження наявності ресурсу;
• перешкоджання роботі комісії з розслідування авіаційної події, інцидентів та пошкоджень повітряного судна на землі в частині приховування інформації, перешкоджання проходу комісії на борт повітряного судна, до засобів аеронавігаційного обслуговування та провайдерів аеронавігаційного забезпечення, в інші місця для з’ясування обставин події;
• порушення вимог щодо забезпечення аварійно-рятувальних заходів та забезпечення протипожежної безпеки на аеродромах;
• зведення перешкод для повітряного руху, надання дозволу на зведення таких перешкод або не повідомлення, не усунення чи не маркування таких перешкод;
• порушення встановлених правил поведінки на борту повітряного судна, які створють загрозу безпечного виконання польоту (накладання штрафу не звільняє від відшкодування збитків експлуатанту, які виникли у зв’язку з цим порушенням);
• необгунтована відмова експлуатанта аеропорту в наданні дозволу на посадку повітряного судна;
• необгунтована відмова в наземному обслуговуванні повітряного судна;
• необгунтована відмова в наданні авіаперевізнику слотів на виконання польотів;
• здійснення персоналом з наземного обслуговування діяльності без відповідного сертифіката передбаченого цим Кодексом.

4) на фізичну особу - суб’єкта авіаційної діяльності за скоєння порушень, які визначені в підпункті 3 пункту 2 цієї статті накладається штраф – від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
5) на юридичну особу - суб’єкта авіаційної діяльності від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:

• несвоєчасне внесення змін і поправок в організаційно-керівні та виробничі, експлуатаційні документи експлуатанта, розробника, виробника або організації з технічного обслуговування та не погодження або несвоєчасне погодження цих документів у урядовому органі з питань цивільної авіації;
• порушення вимог урядового органу з питань цивільної авіації щодо узгодження керівного складу експлуатанта;
• порушення та/ або неналежне виконання персоналом авіапідприємств вимог авіаційної безпеки;
• порушення та/ або неналежне виконання керівним складом авіапідприємств вимог авіаційної безпеки;
• порушення та/ або неналежне виконання персоналом суб’єктів комерційної діяльності вимог авіаційної безпеки;
• несвоєчасне надання до урядового органу з питань цивільної авіації інформації щодо суттєвих змін в організації, що впливають на умови схвалення організації;
• перешкоджання щодо здійснення урядовим органом з питань цивільної авіації перевірок суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності;
• приховування та несвоєчасне надання до урядового органу з питань цивільної авіації інформації щодо безпеки експлуатації авіаційної техніки;
• провадження діяльності експлуатантом повітряного судна, аеродрому, аеропорту, провайдером аеронавігаційного обслуговування після закінчення терміну дії договору, який необхідний, для забезпечення його діяльності та на умовах наявності якого був виданий відповідний сертифікат;
• використання для експлуатації, виробництва або технічного обслуговування, документації, рекомендацій та вказівок, що впливають на льотну придатність, без схвалення урядового органу з питань цивільної авіації;
• порушення встановлених вимог стосовно оформлення перевізної документації для повітряних перевезень небезпечних вантажів;

6) на юридичну особу - суб’єкта авіаційної діяльності від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:

• протидія уповноваженим на перевірку представникам урядового органу з питань цивільної авіації або працівникам Комісії щодо виконання ними посадових обов’язків або ненадання необхідної інформації;
• порушення правил безпеки при заправленні, завантаженні, буксуванні та обслуговуванні повітряного судна;
• ненадання пасажирам інструктажу та карток з інструкціями, про заходи безпеки на борту повітряного судна;
• недотримання норм робочого та льотного часу, а також часу відпочинку персоналу експлуатанта при виконанні льотної діяльності;
• виконання польотів без урахування відповідної інформації необхідної для виконання польотів і визначеної авіаційними правилами України;
• порушення обліку напрацювання авіаційної техніки, що призвело до невиконання наступного технічного обслуговування;
• використання аеронавігаційної інформації при плануванні і виконанні польотів без своєчасно внесених змін та поправок;
• ненадання документів на запит урядового органу з питань цивільної авіації або ненадання особі, яка уповноважена урядовим органом з питань цивільної авіації доступу до будь-яких документів і записів, що стосується виконання польотів та технічного обслуговування повітряного судна, розробки та виробництва авіаційної техніки, доведення відповідності;
• невідшкодування авіаперевізником збитків пасажиру, яки виникли з вини авіаперевізника;
• невиконання авіаперевізником своїх обов’язків перед пасажиром при затримці рейсу;
• порушення правил контролю доступу в зону обмеженого доступу авіапідприємств;
• порушення правил контролю на безпеку в авіапідприємствах;
• порушення термінів процедур визначених авіаційними правилами України;
• невиконання або порушення правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також визначених нормативів якості такого обслуговування;
• надання дозволу експлуатантом аеродрому (вертодрому, злітно-посадкового майданчика) на здійснення посадок і вильотів повітряних суден на аеродромі (вертодромі, злітно-посадковому майданчику), який не має сертифіката (посвідчення про допуск до експлуатації), або має сертифікат (посвідчення про допуск до експлуатації) строк дії якого закінчився;
• невиконання наказів та інструкцій експлуатанта аеродрому, пов’язаних із забезпеченням безпеки польотів;
• порушення норм і правил, які застосовуються при експлуатації аеродрому;
• ненадання пільг, встановлених законодавством України;

7) на фізичну особу - суб’єкта авіаційної діяльності за скоєння порушень, які визначені в підпункті 6 пункту 2 цієї статті накладається штраф – від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
8) на юридичну особу - суб’єкта авіаційної діяльності від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:

• не заповнення екіпажем звітної документації в рейсі або після його виконання, такої як літаковий бортовий журнал;
• авіаперевізник не звернувся з проханням до пасажира про добровільну відмову від заброньованих квитків;
• авіаперевізник не повернув пасажиру суму, належну до сплати, або не змінив маршрут;
• авіаперевізник не повернув частину вартості квитка у разі, якщо пасажир подорожував нижчим класом;
• авіаперевізник та/або суб’єкт, що здійснює продаж повітряних перевезень не поінформував пасажирів про належні їм права;
• порушення строків зберігання документації;
• порушення термінів виконання метрологічних перевірок обладнання, що використовується для технічного обслуговування;
• порушення термінів усунення недоліків за результатами проведених урядовим органом з питань цивільної авіації інспекторських перевірок, а також не надання в визначений строк звіту про їх усунення;
• порушення при зберіганні та обліку запасних частин до повітряного судна;
• несвоєчасне повідомлення про події, несанкціоноване поширення інформації про хід розслідування та ймовірні причини подій;
• ненадання встановлених послуг пасажирам з обмеженою рухливістю (інвалідам);

9) на фізичну особу - суб’єкта авіаційної діяльності за скоєння порушень, які визначені в підпункті 8 пункту 2 цієї статті та не виконання встановлених вимог або інструкцій членів екіпажу в інтересах безпеки, підтримки порядку накладається штраф – від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Урядовий орган з питань цивільної авіації може накласти штраф на фізичну особу:

1) від ста п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:

• свідомого вчинення шкоди повітряному судну або його обладнанню;
• порушення правил контролю доступу в зону обмеженого доступу авіапідприємств;
• порушення правил контролю на безпеку в авіапідприємствах;
• здійснення будівництва на приаеродромній території без погодження з експлуатантом аеродрому з порушенням вимог статті 74 цього Кодексу;
• порушення правил перевезення небезпечних вантажів пасажирами повітряних суден.

4. У випадках, передбачених законодавством, матеріали про порушення вимог цього Кодексу та авіаційних правил України, повинні надсилатися правоохоронним органам.

Стаття 131. Посадові особи які уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення

1. У справах про адміністративні правопорушення які зазначені в статті 130 цього Кодексу, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати державні інспектори та уповноважені на те посадові особи урядового органу з питань цивільної авіації, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів, або їх заступники, командири повітряних суден.

2. Особи зазначені в пункті 1 цієї статті мають право від імені урядового органу з питань цивільної авіації накладати адміністративні стягнення за порушення, що визначені в підпунктах 6-9 пункту 2 та пункту 3 статті 130.

Стаття 132. Адміністративна комісія урядового органу з питань цивільної авіації

1. Для реалізації механізму накладення адміністративних стягнень в урядовому органі з питань цивільної авіації створюється Адміністративна комісія урядового органу з питань цивільної авіації.

2. Адміністративна комісія урядового органу з питань цивільної авіації створюється у складі голови, заступника голови, секретаря та п’яти членів комісії.

3. Адміністративна комісія урядового органу з питань цивільної авіації має право розглядати справи про адміністративні правопорушення в присутності не менш ніж двох третин загального складу комісії.

4. Положення про Адміністративну комісію урядового органу з питань цивільної авіації затверджується керівником урядового органу з питань цивільної авіації.

Стаття 133. Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання урядового органу з питань цивільної авіації протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Стаття 134. Підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення

Секретар Адміністративної комісії урядового органу з питань цивільної авіації при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Стаття 135. Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення

1. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу урядового органу з питань цивільної авіації, який розглядає дану справу.

2. Головуючий на засіданні Адміністративної комісії урядового органу з питань цивільної авіації, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

3. Справи про адміністративне правопорушення розглядається за місцем розташування урядового органу з питань цивільної авіації.

Стаття 136. Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення

Адміністративна комісія урядового органу з питань цивільної авіації при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 137. Протокол засідання Адміністративної комісії урядового органу з питань цивільної авіації по справі про адміністративне правопорушення

При розгляді Адміністративною комісією урядового органу з питань цивільної авіації справи про адміністративне правопорушення ведеться протокол, в якому зазначаються:

1) дата і місце засідання;
2) найменування і склад органу, який розглядає справу;
3) зміст справи, що розглядається;
4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі;
5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопотання і результати їх розгляду;
6) документи і речові докази, досліджені при розгляді справи;
7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз'яснення порядку та строків її оскарження.

Протокол засідання Адміністративної комісії урядового органу з питань цивільної авіації підписується головуючим на засіданні і секретарем.

Стаття 138. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення

1. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, Адміністративна комісія урядового органу з питань цивільної авіації виносить постанову по справі.

2. Постанова повинна містити: найменування органу, який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

3. Постанова Адміністративної комісії урядового органу з питань цивільної авіації приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні.

4. Постанова по справі про адміністративне правопорушення
Адміністративної комісії урядового органу з питань цивільної авіації підписується - головуючим на засіданні і секретарем.

Стаття 139. Види постанов по справі про адміністративне правопорушення

1. По справі про адміністративне правопорушення, Адміністративна комісія урядового органу з питань цивільної авіації виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при передачі матеріалів прокурору, органу досудового слідства чи дізнання.

2. Постанови урядового органу з питань цивільної авіації про накладення штрафу по справі про адміністративне правопорушення є обов'язковими для виконання юридичними та фізичними особами.

Стаття 140. Права осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності

Особи, які притягуються до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в урядового органу з питань цивільної авіації мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови урядового органу з питань цивільної авіації, а також користуватись іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм правами.

Стаття 141. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення

1. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

2. Скаргу на постанову урядового органу з питань цивільної авіації по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропускузазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.

Стаття 142. Порядок виконання постанови урядового органу з питань цивільної авіації про накладення штрафу

1. Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови урядового органу з питань цивільної авіації про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурором - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня залишення скарги без задоволення або відхилення подання.

2. Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила адміністративне прапорушення, до Державного бюджету України у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 143. Примусове виконання постанови урядового органу з питань цивільної авіації щодо накладання штрафу

У разі коли штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 142 цього Кодексу, постанова урядового органу з питань цивільної авіації надсилається для примусового виконання до державної виконавчої служби.

Розділ ХVIII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Повітряний кодекс України в цій редакції набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

2. З набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Повітряний кодекс України в редакції за № ХХХІ-VII від 04.05.1993 р. (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 25, ст. 274; 1998 р., № 2, ст. 5; 2000 р., № 11, ст. 89, 2000 р., № 1, ст. 3; 2006 р. № 7, ст. 341; 2006, № 33, ст. 283) зі змінами до нього.

Дія статті 62 цього Кодексу поширюється на осіб, яким пенсію призначено до набрання чинності цього Кодексу.

3. До приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу.

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) Розділ ХІ до Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) доповнити статтями 276¹ , 276² , 276³ , такого змісту:

«Стаття 276¹ .Намагання або керування повітряним судном членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером повітряного руху

1. Намагання або здійснення професійної діяльності членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером повітряного руху в стані алкогольного сп’яніння або під впливом наркотичних або психотропних речовин, -

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років;

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому шкоду середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду,-

караються позбавленням волі на строк до трьох років;

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,-

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 276². Навмисне втручання в зв'язок екіпажа з диспетчером повітряного руху

1. Втручання будь якої особи в зв'язок екіпажу з диспетчером повітряного руху,-

карається виправними роботами на строк до 2 років або позбавленням волі на строк;

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому шкоду середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду,-

караються позбавленням волі на строк до трьох років;

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,-

Караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 276³. Порушення правил безпеки польотів пасажиром повітряного судна

1. Дії пасажира, під час виконання польоту, які призвели до пошкоджень середньої тяжкості чи тяжких тілесних пошкоджень інших пасажирів або членів екіпажу або заподіяли велику матеріальну шкоду, караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років;

2. Діяння, передбачені частинами першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,-

Караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.»

2) У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1122):

• статті 111, 112, 113, 228 виключити;
• частину третю статті 133 виключити;
• в абзаці першому статті 218 слова «частинами першою, третьою, четвертою і п'ятою статті 111 (за порушення, вчинені на
  аеродромах, не внесених до державного реєстру аеродромів України, поза територією аеродромів та на посадкових майданчиках)» виключити;
• в абзаці першому та підпункті 1) статті 222 цифри «111» виключити.
• в підпункті першому абзацу 1 статті 222 слова «частина третя статті 133» виключити;
• в абзац 222 «органів повітряного транспорту (частина друга статті 112, частина третя статті 133)» виключити;
• абзац статті 255 «органів повітряного транспорту (частина друга статті 112, частина третя статті 133) виключити.

3) Абзац другий статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389) доповнити словами «безпеки авіації».

4) У Кодексі адміністративного судочинства України (Офіційний вісник України, 2005 р., № 32, ст. 11, ст. 1918):

у пункті 5 статті 117 після слів «або ліквідації банку,» доповнити словами «урядового органу державного управління в сфері цивільної авіації щодо зупинення або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків».

5) У Законі України «Про плату за землю» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 560):

• доповнити частину одинадцяту статті 7 після слова «залізниць,» словами «суспільно – важливих аеропортів, »;
• доповнити у статті 8:
• частину третю після слів «надані для залізничного транспорту,» словами «суспільно – важливих аеропортів, »;
• частину четверту після слів «у разі використання залізничним транспортом,» словами «авіаційним транспортом».

6) Статтю 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 299) доповнити новим абзацом такого змісту:

«Ліцензування діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним тарнспортом та виконання авіаційно-хімічних робіт здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Повітряним кодексом України.»

7) Частину першу статті 19 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР 1991, № 21, ст. 252) абзацом такого змісту:

«Для підприємств цивільної авіації, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за виключенням авіаційного персоналу».

5. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін:

1) подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення до законів України змін, що випливають із цього Закону;
2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом;
3) забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом.